Стих "Твоя осень"

Однажды  тронуло сочинение виртуально знакомой барышни Ольги из Питера и вот вылилось...

Где-то там, от души, есть припрятанный ключ
Где заплакала осень золотыми слезами,
Увлажняет глаза, словно солнечный луч
О прошедшем, о детстве ненавязчиво память.

Помнишь кучу листвы, в лоне желтого сада?...
В неё прыгнуть любилось и потом полежать
Посмотреть в небеса просто детства отрада,
Из шуршащей листвы по ковру пробежать...

Тихий дождь по утру из небес прилетая
Как прощание лета, переполнит края
Посидишь у печи, погрустишь отдыхая
Вот такая вот осень и твоя, и моя.

Твір "СИЛА ПРИРОДИ".

СИЛА ПРИРОДИ.

Зелений  ранок  за   вікном пахнув   свіжістю травневого дощу. Пишаючись своїм барвистим убранням, дерева  тихо слухали  весняний гомін пташок.
Природа. Велика i незбагненна. Створена могутньою  силою великого творця, вона живе, буяє та радує  око  людини  своєю різноманітністю та неповторністю. Кожен раз, вона спалахує  навесні зеленими фарбами пробуджених  дерев,  щоб привітати нас піснею солов'я, та ненадовго примушує сумувати,  коли махає  нам крилами відлітаючих у вирій журавлів.
Та, однак, яка б не була пора року, природа жива, жива i не нестримна в бажанні перетворюватись,  експериментувати  та дивувати своїми фантазіями. Робить це непомітно, тихо… Але інколи, як невдоволений художник, вона ламає та нівечить  свої творіння.  Стихіями, вона рушить усе і при цьому  капризно, неначе намагається змити, поливає дощем… - в надії, раптом збагнути щось краще. I  невимушено створює.  Ми,  прості  смертні, любуємось її змінами. Любуємося так, що іноді навіть хочемо зупинити цю мить.
 Полотна  відомих  та невідомих  художників    віддзеркалюють лише мізерні  частинки  неосяжної  краси,  непримітні  для  натурального бачення метушливій людині. Художник - відображає красу на  полотні.  Він намагається виразити своє відчуття  навколишнього  світу  i передати його іншим. Називають таку роботу творчістю. Хочеться дивитися на неї і теж творити та часто не пензлем і не на полотні. Але така творчість  далека  від  природної, бо людина сама є творінням, і може бути лише частинкою  якогось невеличкого експерименту в проміжку природних фантазій.
Уявивши себе творцем, людина чим далі більш робить помилок. Намагається робити усе краще від природи. Вона зрушує гори та повертає річки, вирубує ліси, та підкорює енергію атому, долає космічні висоти та модифікує живі організми. Вона  змагається  із  природою  у силі і створює при цьому собі великі блага. Блага, яких  начебто повинно вистачити на усіх i назавжди. Та однак, створеного не  вистачає, а тим більше не назавжди. Ті, кому вони дістаються, швидко жадають кращого i більше, i  не  хвилює  їх нічого окрім їхнього бажання.
А природа вже втомилась бо вона, матінка, вже стара i  не зрозумілі їй людські примхи усе нові i нові. У них вона  не бачить здорового глузду.  Усе  частіше  вона  не  може справитись з людською бездумністю котра приводить  її  в  дисбаланс i гнівиться вона – бо метає блискавки в  людські  житла, нищить їх шквальними вітрами та землетрусами.
Та все ж вона по - материнські ласкава, бо поливає  тяжку працю на землі теплим дощем, щоб дати їй можливість подякувати мозолистим рукам духмяним хлібом.  Щороку  скрашає  дерева різними плодами, наповнює ліси  грибами  та  ягодами,  улітку пестить тіло сонячним промінням та теплою  хвилею  моря.  Дає нам волю до життя.
То може варто  замислюватись,  що  творити  та навіщо? Озиратися довкола, щоб  за  добрі  свої помисли та бажання,  не отримати зле докоряння? Може варто творити менше, та творити так, щоб i собі подобалось та іншим хоча  б не заважало?
Відвідуючи одного разу Землю, подорож по якій має назву життя, не варто залишати на ній глибокого сліду. А якщо й так, то важливо, щоб він був добрим.

Олег Мельник

Фото " Осінь та квіти "

Дикі кабани

Не так давно відбулася зустріч ше й зі стадом диких кабанів. Вони пробігали неподалік в обідній час. А через день довелося з ними зіткнутися на ще меншій відстані, та жаль камери з собою не було.

Розповідь про яструба "Переселення бранця"

Нас поселили тут - в Тригірскому військовому мисливському господарстві. Місце мальовниче, красиве та й облаштоване.

 
Самі сховалися тут:) ... Ну а далі буде про саму пташку!  

Почувається вона краще ніж в маленькій клітці, хоча і в ній вона від м'яса не відмовилася (ось що не очікував). Давали їй яловичину. З кішкою вона не поділилася. Сама все з'їла. :) Ну і на здоров'я їй!

  

 

Схоже, що у пташки не все так чудово, як здавалось. Огляд її єгерами засвідчив, що у неї пошкоджене праве крило.Коли вона була у маленькій клітці, побачити це було не просто. У великому вольєрі - стало очевидно. 

Сам я сумнівався підсвідомо в своїй прудкості, хоча дуже хотілося сподіватися, що пташка здорова. При першій зустрічі з нею, я спочатку навіть не помітив її, так як її колір і колір трави зливався. Вискочила вона у мене буквально з під ніг. Виявляється вона їла там моє курча! Але злетіти вона не злетіла у верх підплигнула на метра чотири. У мене думка промайнула, - "може обїлася і злетіти не може?" :) 

Далі вона якби напів-льотом чи напів-стрибком сягнула через дорогу в кущі і попалася мені тільки через день . Я тоді так і подумав: "Післязавтра прилетить, завтра - страх ще вистоїть перед голодом" бо знав, що якщо раз спробувала то вернеться!

Підозра було, що поранена але не надав цьому значення, - всяке буває. На наступних фото видно, що птах тримає праве крило нижче лівого.

Розповідь про яструба "Злодій попався!"

 Злодюжка який вкрав вже двоє курчат сьогодні попався. Знайомий біолог визначив, що це великий яструб. Розміри птаха не великі так як вона молода. Птах сів на клітку і намагалася якось витягти вміст. Я встиг на шум. При спробі до втечі він спочатку зачепився  за кущ шипшини, потім вперлася в металеву сітку огорожі а прослизнути не зміг, осередок сітки виявився замалий. Птах абсолютно не постраждав. Я - на подив знайомого теж! :). Завтра її чекає шлях на мисливське господарство, а там визначать, що буде далі. Швидше за все відпустимо. Думаю переляк не дозволить їй більше повернутися до полювання на моїх курчат. Якщо все ж повернеться, то доведеться ховати їх. Не можна ж таку красу винищувати!

Читайте продовження про долю яструба.

Фото "Голочка"

Намагався зфотографувати мох та голочка тут виявилася досить доречною. Чи не так? 

Бережіть ліс!

Твір на тему екології "СИЛА ПРИРОДИ"

Фото"Тригірський монастир"

Люблю зніміти сонечко:)

Фото "Дружба "

Дружба - як вона є, правда фон прийшлося поміняти(занадто ніякий був) :)

Фото "Вечір над озером"

 

Учороа ввечері було так :)

Фото "Осінь у парку"

 

Місто Житомир. Парк ім. Гагаріна під час дощу. Зроблено приблизно 3 роки тому, апаратом Фед2. 

Ще про осінь російською читайте у мене тут: Твоя осень , Осень

Монумент слави Житомир.

    Фото зроблене декілька років назад, плівковим апаратом Зеніт ЕТ з об'єктивом "Зенітар". Класна була техніка ... зараз відпочиває у шафі.
У час коли тільки но "мильниці" і "фотодрук за 1гр."  набували поширення, то я скористався тим друком.

    Забирав фотографії - навіть працівник, що видавав їх відзначив високу якість. Я відповів, що хорошої оптики ніхто не відміняв. Пласмасові лінзи не здатні на якісні картинки і ніяка електроніка об'єктива не замінить.

    А коли згадую про свій ФЕД - 2 взагалі плакати хочеться. Який апарат! Юність моя, не давала  зрозуміти слова фотографа-наставника Анатолія Зіневича про те, що кращого шукати й годі. Дуже хотілося зеркальний апарат! За браком коштів, досить часто знімав чужими, тобто брав у друзів. Здавалося тільки "дзеркалкою" можна зробити "живі" фото. Ті фото програвали у якості самого зображення. Зрозумів це і побачив досить пізно.
    Коли вже на ринку досить дешево купив свій Зеніт ЕТ. Наступала ера плівкових мильниць, котрій на п'яти наступала ера цифрового фото.
Навіть у відсутності цифрового апарату було дешевше оцифровувати плівки без друку фото, що давало змогу зберігати їх та переглядати на комп'ютері а при наявності принтера досить вдало роздрукувати.

Фото "На волнах Абхазии"

Недавняя беседа и обмен фото с очаровательной барышней из Питера, привел меня в восторг! Фото понравилось с первого взгляда своей естественностью. Сделано в Абхазии. Автор снимка Анастасия Князева. Камера Panasonic DMC-LC80.

Фото "Житомир після грози"

Вигляд з Соборної площі.

Фото "Плазун"

вуж

Вуж відрізняється від змії наявністю жовтих "вушок" на голові, які добре видно на цих фото. Цей плазун не отруйний і взагалі не має зубів. Для людини не представляє небезпеки. Його вдалося відзняти дуже легко. Він пригрівся на берегу водойми і ні на що не зважав. Я сходив за фотокамерою за метрів 50, повернувся а він спокійнісінько лежить. Позував теж добре. Не ворухнувся. :)

Фото "Кадр з фільму"

Кадр з фільму що нещодавно знімали у парку ім.Гагаріна, м.Житомир.

Вірш "Старі"

Пройшли літа, поморщилось чоло,
Прекрасні кудрі стали сиві й рідкі,
Здоров'я неначе й не було,
Безсонням згадуються дітки.

Життя доброти як несло -
Тяжкою працею не обділило
І горе й зрада - все було,
Та радості не всім хватило.

А дві душі літали в небесах,
На вік з'єднались у труді прожили,
Нема подяки на вустах,
Та дяка їм, що нас ростили.

Стих "Власть"

• Теряются дни, что прожиты воочию
  и в память слагают они многоточия...
  Несказанных слов и несделанных дел.
  Свершаются судьбы, - таков их удел.
  
  Вершатся пророчества
  Без имени, отчества,
  все поколения,
  без промедления.
  
  Нет цвета , нет запаха, нет разрешения,
  Не видим мы пропасти лишь искажения.
  Топтание, ропотнасть, пыль, безмятежность
  все в перемешку и ревность и нежность.
  
  Пирует презренная властность над нами
  И страстность нахлынет как будто цунами.
  Что же здесь главное?
  Что правит нами?
  
  Немыслимо тоненьким, легеньким перышком
  Ложатся амбиции вновь на сознание
  Не различаем: ...реальность, ...желание
  Ах... где-то здесь были высокие ценли
  В неистовых буднях мы помним их еле.
  
  Лишь только любовь остается веками
  Царяшая вечно, живущая с нами,
  Но и её подвергаем сомнению -
  Все в мире этом подвластно движению.
  
  Вирішив перейменувати вірш з "Многоточия..." у "Власть" 31.05.2020.
  А шо? Моє піаніно, куди хочу туди і ставлю! :) Пишіть краще коментарі та підписуйтесь на блог! А ще відмітки ставте! Можна у соцмережах запостить... А шо слабо? :)

Фото "Плід кімнатної пальми"

Плід кімнатної пальми

Фото "Котики" Весна 2009

Стих "Страсть"

Страсть облаченная в помпезность
Тихонько издому ушла
И тайно милую окресность
Собою нежно обняла.

Искала трепетной душою
Утеху для своей плоти,
Что бы неистовой собою
Другую взять из заперти.

Страдала долго безпорочность
К судьбе прикованная в снах,
Любовь испытывала прочность
Слова лилея на устах.

Потом, несмело так... шагула
Поближе к грешному пути
И в поцелуях, утонула...
Незная, как себя спасти.

Вірш про кохання "Дівчина-травинка"

Там у полі, де зникла стежиночка,
Колихалась у хвилях стеблиночка
І нікому про те не призналася,
Що у вітер вона закохалася.

Їй кохання неначе наснилося,
П'янким медом у душу упилося,
Серцем чула як виросли крила,
Ними подих його підхопила.

Пестив він їй листочки грайливо,
Чарував її ніжну, щасливу,
Заглядав у зелені ті очі,
Любувавсь аж до самої ночі.

Потім зник, полишив ніжну квіточку,
Полетів десь далеко за зіллячко...
У душі порожнеча вселилася
Наче в світі єдина лишилася.

Не чекала ні кривди, ні болю,
Почуттям віддала свою волю,
Лиш бажала довіку кохатися,
Вітру-мужу уся віддаватися.

Чом журба, ясні зорі затьмарила?
Зрозуміла, любов то є марево.
Де береться, куди подівається?
Одержимий – хто закохається.

Дощ промив припорошене листячко,
Дарував із роси він намистечко,
Вранці з сонцем вона привіталася
І відчула, що знов закохалася...

Та травинка, що зветься Оксаною,
Хоче бути довіку коханою,
Щоб світилися очі дівочі,
Що заплакані були із ночі.

Щоб буяла любов поміж травами,
Лоскотала вітрами ласкавими,
Щоб тремтіла душа трепетлива
Лиш від того буває щаслива.

Вірш про кохання "Коханій"

 

 

 

Якби ти вміла говорити з полем,
Якби ти чула його тихий спів
Мене б знайшла за видноколом
Й поговорила би без слів.

.

Ходив я босий там край неба,
Блукав у росах томних трав,
Нічого більш мені не треба,
Себе я тільки там шукав.

.

Там просто неба по калюжах,
Зі світом наче злився я,
Був одинокий і байдужий,
П'янила орана земля,

.

Безмежність чиста пахла медом,
Поїла мов святим вином,
Душа шукала своє кредо
Між раєм і пекельним дном...

.

Усе до нас тут існувало

Та існуватиме по нас
Любові просто, просто мало!...
Коли приходить жити час.

.

Якби ти знала скільки в пісні
Є не придуманих ще слів
Котрі я з полем проспівати
У тиші цій тобі хотів.

 -------------------------------------------------

Мої кращі вірші про кохання: 

Дівчина-травинка 

 

 

Вірш "СЕЛО"

Літній ранок ніжним холодом дише
I росою сміється трава,
Ясне сонечко котиться вище i вище
А пташок передзвін прибува.

У селі люблю літні ті ранки,
Там край поля дрімає туман,
Там дверима поскрипують ґанки,
Косарів, випускаючи в лан.

Із дворів повиходять корови,
Сколихнеться повітря від "му-у"
I пастух, лиш насупивши брови,
Пожене череду в далину.
5.08.94.

Гумористичні твори "Надійна прикмета"

Зимового вечора, коли за вікном віяла різдвяна завірюха, в хаті було тепло та затишно. Невелика селянська сім'я сіла до столу вечеряти. Господарка поставила на стіл квашені огірки та капусту, дістала з печі варену картоплю засмачену шкварками. Всі ситно поїли. Про котика теж не забули, йому теж їсти дали. Сіли після вечері телевізор дивитися. А котик все муркоче та шерсть на собі вилизує.
- Дивись, умивається, - каже жінка чоловікові, - мабуть гості до нас прийдуть!!!
- Щось він більше під хвостом миє, то мабуть нас прийдуть у гості запрошувати?!

Стих " В сети"

Между нами системная пропасть,
Рассечённая сетью на биты
Генерирует вечную подлость
Отбирая на щастье лимиты.

Вычисляя возможности встречи,
Интегрируем силу желания,
Получаем безмолвные речи,
В нэте тихие эти свидания.

Если хочешь конечно, кричи ты!
Монитору отдай все страдания,
Но ничто для тебя не заменит
Теплых рук моих прикасания.

Гумористичний твір "Комплімент"

Зустрічаються якось на ринку двоє молодих людей.
- Людмилко, привіт!
- Привіт.
- Як справи, як торгівля?
- Дякую, нормально.
- О, у тебе нова зачіска, тобі дуже пасує! - звертає увагу чоловік на світле пофарбоване волосся, (яке мало вигляд гумової шапочки для плавання) з-під якого виглядає темне.
- Ти знову з мене знущаєшся?
- Ні, ні, тобі справді гарно, сучасний стиль, просто чудово.
- Хочеться тобі вірити,-скептично кивнула головою.
- Я нещодавно був у бабусі у селі, так її сусід кобилу купив. Сама каштанова, грива та хвіст білі, ще й на сідниці біла пляма, як у корови. Ото чудо...
- ???!!!

Фото "Вимушене сусідство"

Різні тварини в одній клітці

Вірш "Пора"

Пора непізнанних бажань
Стрибнула в темінь за душею
І ніч линулась через край-
Забрала небо слід за нею.
.
Притихла в темряві любов
У півтонах краса розлилась
І в чорну землю острах знов
Несе буття, що вчора снилось.
.
Над сподіванням чорноти
Страхи одвічнії глузують...
Пітьма і світло - всі віки
Шедеври тінями малюють.

Гумористичний твір "Зозульки на колесах" *

Старенька бабуся, років під сто, спираючись на палицю, помалу клигала** по узбіччю центральної вулиці села. Широка вулиця гула від транспорту. Тут проходив автошлях районного значення. Водії іноді сигналили старій, щоб часом під колеса не втрапила, та вона не зважала, бо не дочувала. Не дійшовши трохи до зупинки, озирнулася і, вгледівши на дорозі автобус, підняла палицю. Водій міжміського автобуса мчав досить швидко, але коли побачив, що бабуся зупиняє, не зміг відмовити старій. Гальмувати довелося досить сильно, аж куряву підняв. Але автобус було зупинено вчасно і двері комфортабельного автобуса розчинилися біля бабусиних ніг.

- Куди вам їхати?! – люб’язно гукнув водій.

- Дядьку шохвер***, а скільки времня?!****

- ...???!!!

*       Зозульки - годинник (застарілий місцевий діалект).
**      клигала - йшла, тягнучи ноги, шаркаючи ногами
***    шохвер - водій (застарілий місцевий діалект).
****  скільки времня?! -котра година?! (застарілий місцевий діалект).

Стих Лили

В тот уголок сознания,

Где место есть любви,

Приходит на свидание

Прелестная Лили...

Как паутинка нежная

Наверно чуть дыша

Земли не прикасается

Прелестная душа.

Невинная и чистая

Как у весны листок

Немножечко печальная

Как летний ветерок

.

Тривожит мысли юнная

Туманит каждый взгляд

Как жаль, что ночью лунною

Не мне цветок срывать...

Стих "Люблю весну" :)

Люблю весну, в начале Майя,
Потому что молодая,
Потом Марина, позже Света
Ну а Танюша ближе к лету...
21.06.2012
Вот этой ночью, этим летом
Камыш качался пред рассветом,
Шальная плоть терзала душу
Забыл подлец я, про Надюшу! :)

Стих "Сладкие девченки"

Девченки трепетные птички
Их губки сладкие клубнички
Пылают от безмерной страсти
И жаждят нежных поцелуев...
Ждут, недождутся обалдуев,
Что в нэте юзают странички...;)
Отдайся телом сладкой власти
Люби, от ночи до рассвета,
Вставай из кресла для начала
И чтоб любовь твоя кричала
Иди, ищи Марину, Свету...
Веди в кусты за два квартала
Там изучай строенье тела,
Если в квартире места мало.:)

Давно написан но к сезону пожалуй подойдет!

Стих "Душа"

Всякое в жизни случается,
Каждому что-то мечтается,
Мысли у всех очень разные,
И мудрые, и своеобразные.
Душа вечно где-то скитается
Наночь домой возвращается
Страстью однажды захвачена,
Робостью озадачена,
Страхами переполнена
Видет себя дурой полною...
Потом краски все растворяются
Тускнеют... и всё повторяется.
Встречи и расставания,
Любовь или просто свидания-
Разные есть дороги
У тонкой души-недотроги.

Фото "Пожелтевшие травы"

Фото "Осінь" 2

Фото "Осінь"

Стих Осень

Я люблю эту раннюю осень,

Что собрала цвета воедино,

И накинула легкую проседь

На леса из берез и осины.

Я люблю возле речки скамеечку,

Там листочек без ветра срывается

И покинув уставшую веточку

В отражении неба купается.

Я люблю, пожелтевшие травы,

Стебелёчки, что в поле колышутся,

Журавлей улетающих стаями,

И курлыканье в небе, что слышится.

Я люблю еще летнее небо

И туман по утрам, и закаты

И пока еще холода нету,

Для покоя души нет преграды.

Фото: "Осінь над водою"

Осінь 2008

річка Терерів

Фото Весна у лісі на Поліссі 2009