неділя, 13 грудня 2009 р.

Стих "Твоя осень"

Однажды  тронуло сочинение виртуально знакомой барышни Ольги из Питера и вот вылилось...

Где-то там, от души, есть припрятанный ключ
Где заплакала осень золотыми слезами,
Увлажняет глаза, словно солнечный луч
О прошедшем, о детстве ненавязчиво память.

Помнишь кучу листвы, в лоне желтого сада?...
В неё прыгнуть любилось и потом полежать
Посмотреть в небеса просто детства отрада,
Из шуршащей листвы по ковру пробежать...

Тихий дождь по утру из небес прилетая
Как прощание лета, переполнит края
Посидишь у печи, погрустишь отдыхая
Вот такая вот осень и твоя, и моя.

четвер, 22 жовтня 2009 р.

Твір "СИЛА ПРИРОДИ".

СИЛА ПРИРОДИ.
клен


Зелений  ранок  за   вікном пахнув   свіжістю травневого дощу. Пишаючись своїм барвистим убранням, дерева  тихо слухали  весняний гомін пташок.
Природа. Велика i незбагненна. Створена

понеділок, 12 жовтня 2009 р.

"Переселення бранця"

 Рубрика: живі історії з життя Житомира.
 
 
Нас поселили тут - в Тригірскому військовому мисливському господарстві. Місце мальовниче, красиве та й облаштоване.

неділя, 11 жовтня 2009 р.

понеділок, 21 вересня 2009 р.

неділя, 6 вересня 2009 р.

Фото "На волнах Абхазии"

Недавняя беседа и обмен фото с очаровательной барышней из Питера, привел меня в восторг! Фото понравилось с первого взгляда своей естественностью. Сделано в Абхазии. Автор снимка Анастасия Князева. Камера Panasonic DMC-LC80.

середа, 29 липня 2009 р.

Вірш "Старі"

Пройшли літа, поморщилось чоло,
Прекрасні кудрі стали сиві й рідкі,
Здоров'я неначе й не було,
Безсонням згадуються дітки.

Життя доброти як несло -
Тяжкою працею не обділило
І горе й зрада - все було,
Та радості не всім хватило.

А дві душі літали в небесах,
На вік з'єднались у труді прожили,
Нема подяки на вустах,
Та дяка їм, що нас ростили.

четвер, 18 червня 2009 р.

Стих "Власть"

  • Теряются дни, что прожиты воочию
    и в память слагают они многоточия...
    Несказанных слов и несделанных дел.
    Свершаются судьбы, - таков их удел.

    Вершатся пророчества
    Без имени, отчества,
    все поколения,
    без промедления.

    Нет цвета , нет запаха, нет разрешения,
    Не видим мы пропасти лишь искажения.
    Топтание, ропотнасть, пыль, безмятежность
    все в перемешку и ревность и нежность.

    Пирует презренная властность над нами
    И страстность нахлынет как будто цунами.
    Что же здесь главное?
    Что правит нами?

    Немыслимо тоненьким, легеньким перышком
    Ложатся амбиции вновь на сознание
    Не различаем: ...реальность, ...желание
    Ах... где-то здесь были высокие ценли
    В неистовых буднях мы помним их еле.

    Лишь только любовь остается веками
    Царяшая вечно, живущая с нами,
    Но и её подвергаем сомнению -
    Все в мире этом подвластно движению.


    Вирішив перейменувати вірш з "Многоточия..." у "Власть" 31.05.2020.
    А шо? Моє піаніно, куди хочу туди і ставлю! :) Пишіть краще коментарі та підписуйтесь на блог! А ще відмітки ставте! Можна у соцмережах запостить... А шо слабо? :)

понеділок, 1 червня 2009 р.

Стих "Страсть"

Страсть облаченная в помпезность
Тихонько издому ушла
И тайно милую окресность
Собою нежно обняла.

Искала трепетной душою
Утеху для своей плоти,
Что бы неистовой собою
Другую взять из заперти.

Страдала долго безпорочность
К судьбе прикованная в снах,
Любовь испытывала прочность
Слова лилея на устах.

Потом, несмело так... шагула
Поближе к грешному пути
И в поцелуях, утонула...
Незная, как себя спасти.

четвер, 28 травня 2009 р.

Вірш про кохання "Дівчина-травинка"

Там у полі, де зникла стежиночка,
Колихалась у хвилях стеблиночка
І нікому про те не призналася,
Що у вітер вона закохалася.

Їй кохання неначе наснилося,
П'янким медом у душу упилося,
Серцем чула як виросли крила,
Ними подих його підхопила.

Пестив він їй листочки грайливо,
Чарував її ніжну, щасливу,
Заглядав у зелені ті очі,
Любувавсь аж до самої ночі.

Потім зник, полишив ніжну квіточку,
Полетів десь далеко за зіллячко...
У душі порожнеча вселилася
Наче в світі єдина лишилася.

Не чекала ні кривди, ні болю,
Почуттям віддала свою волю,
Лиш бажала довіку кохатися,
Вітру-мужу уся віддаватися.

Чом журба, ясні зорі затьмарила?
Зрозуміла, любов то є марево.
Де береться, куди подівається?
Одержимий – хто закохається.

Дощ промив припорошене листячко,
Дарував із роси він намистечко,
Вранці з сонцем вона привіталася
І відчула, що знов закохалася...

Та травинка, що зветься Оксаною,
Хоче бути довіку коханою,
Щоб світилися очі дівочі,
Що заплакані були із ночі.

Щоб буяла любов поміж травами,
Лоскотала вітрами ласкавими,
Щоб тремтіла душа трепетлива
Лиш від того буває щаслива.

вівторок, 26 травня 2009 р.

Вірш про кохання "Коханій"

 
 
Якби ти вміла говорити з полем,
Якби ти чула його тихий спів
Мене б знайшла за видноколом
Й поговорила би без слів.
.
Ходив я босий там край неба,
Блукав у росах томних трав,
Нічого більш мені не треба,
Себе я тільки там шукав.
.
Там просто неба по калюжах,
Зі світом наче злився я,
Був одинокий і байдужий,
П'янила орана земля,
.
Безмежність чиста пахла медом,
Поїла мов святим вином,
Душа шукала своє кредо
Між раєм і пекельним дном...
.
Усе до нас тут існувало
Та існуватиме по нас
Любові просто, просто мало!...
Коли приходить жити час.
.
Якби ти знала скільки в пісні
Є не придуманих ще слів
Котрі я з полем проспівати
У тиші цій тобі хотів.
 -------------------------------------------------
Мої кращі вірші про кохання: 
 

 

середа, 6 травня 2009 р.

"Надійна прикмета"

Рубрика: реальні історії з життя Житомира.
 
Надійна прикмета
 
Зимового вечора, коли за вікном віяла різдвяна завірюха, в хаті було тепло та затишно. Невелика селянська сім'я сіла до столу вечеряти. Господарка поставила на стіл квашені огірки та капусту, дістала з печі варену картоплю

вівторок, 5 травня 2009 р.

субота, 2 травня 2009 р.

Вірш "Пора"


 
Пора непізнанних бажань
Стрибнула в темінь за душею
І ніч линулась через край-
Забрала небо слід за нею.
.
Притихла в темряві любов
У півтонах краса розлилась
І в чорну землю острах знов
Несе буття, що вчора снилось.
.
Над сподіванням чорноти
Страхи одвічнії глузують...
Пітьма і світло - всі віки
Шедеври тінями малюють.
 
 

середа, 29 квітня 2009 р.

"Зозульки на колесах" *


Рубрика: реальні історії з життя Житомира.
Зозульки на колесах

Старенька бабуся, років під сто, спираючись на палицю, помалу клигала** по узбіччю центральної вулиці села. Широка вулиця гула від транспорту. Тут проходив автошлях районного значення. Водії іноді сигналили старій, щоб часом під колеса не втрапила, та вона не зважала, бо не дочувала. Не дійшовши трохи до зупинки, озирнулася і, вгледівши на дорозі автобус, підняла

понеділок, 27 квітня 2009 р.

Стих Лили

В тот уголок сознания,
Где место есть любви,
Приходит на свидание
Прелестная Лили...

Как паутинка нежная
Наверно чуть дыша
Земли не прикасается
Прелестная душа.

Невинная и чистая
Как у весны листок
Немножечко печальная
Как летний ветерок
.
Тривожит мысли юнная
Туманит каждый взгляд
Как жаль, что ночью лунною
Не мне цветок срывать...

неділя, 26 квітня 2009 р.

Стих "Люблю весну" :)

Люблю весну, в начале Майя,
Потому что молодая,
Потом Марина, позже Света
Ну а Танюша ближе к лету...

21.06.2012
Вот этой ночью, этим летом
Камыш качался пред рассветом,
Шальная плоть терзала душу
Забыл подлец я, про Надюшу! :)

субота, 25 квітня 2009 р.

Стих "Сладкие девченки"

Девченки трепетные птички
Их губки сладкие клубнички
Пылают от безмерной страсти
И жаждят нежных поцелуев...
Ждут, недождутся обалдуев,
Что в нэте юзают странички...;)
Отдайся телом сладкой власти
Люби, от ночи до рассвета,
Вставай из кресла для начала
И чтоб любовь твоя кричала
Иди, ищи Марину, Свету...
Веди в кусты за два квартала
Там изучай строенье тела,
Если в квартире места мало.:)

Давно написан но к сезону пожалуй подойдет!

пʼятниця, 24 квітня 2009 р.

Стих "Душа"

Всякое в жизни случается,
Каждому что-то мечтается,
Мысли у всех очень разные,
И мудрые, и своеобразные.
Душа вечно где-то скитается
Наночь домой возвращается
Страстью однажды захвачена,
Робостью озадачена,
Страхами переполнена
Видет себя дурой полною...
Потом краски все растворяются
Тускнеют... и всё повторяется.
Встречи и расставания,
Любовь или просто свидания-
Разные есть дороги
У тонкой души-недотроги.

пʼятниця, 17 квітня 2009 р.

Фото "Пожелтевшие травы"


Фото "Осінь" 2











Фото "Осінь"

Стих Осень


 Я люблю эту раннюю осень,
Что собрала цвета воедино,
И накинула легкую проседь
На леса из берез и осины.
Я люблю возле речки скамеечку,
Там листочек без ветра срывается
И покинув уставшую веточку
В отражении неба купается.
Я люблю, пожелтевшие травы,
Стебелёчки, что в поле колышутся,
Журавлей улетающих стаями,
И курлыканье в небе, что слышится.
Я люблю еще летнее небо
И туман по утрам, и закаты
И пока еще холода нету,
Для покоя души нет преграды.

вівторок, 14 квітня 2009 р.