Показ дописів із міткою портрет. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою портрет. Показати всі дописи

пʼятниця, 29 травня 2020 р.

Гроза

Гроза
Твір про грозу (2 редакція)
 
Як у пустелі... Літо палке і задушливе. Полудень, сонце і жодної хмаринки. Відчуваю як вкрита потом шкіра пульсує під нещадними променями. Нестерпно. Ховаюсь у тінь.
Здалося, подих вітру ледь відчутно торкнувся плеча. Думки переплелися з мріями і уява вже створює живильну прохолоду... Намагаюсь отямитись. На яву - неначе дух з печі! Ледве помічаю як у далині, над лісом, вершинами дерев котиться хвиля. Невже? Разом з хвилею, як марево, напливає думка про дощ. Спостерігаю і згодом вже бачу як край неба із сторони Житомира потроху синіє.
Раптом зривається вітер і закручує на дорозі вихор, піднімає пилюку та дрібненьке сміття. Раптово і вщухає. Стає тихо, тихо… Видно як хмари помалу підступають все ближче. Луп-луп!.. по розжареній дорозі. Перші важкі краплі, падають ще з ясного неба. Спраглий і збитий колесами ґрунт, неначе пересохлими та запиленими губами не здатний випити дорогоцінної вологи. Відчуваю як надія вже бореться зі страхом... відганяю нав’язливу думку, що дощ може минути, пройти стороною. Знову дивлюся вгору. От уже видно як високо над головою вітер змішує і перекидає важкі клуби. Може хоч там є холод? Тішу себе. Якщо є, то неодмінно піде дощ!
Краплі з’являються знову. Хмари накочуються і затягують усе небо аж до обрію. Великими і темно-синіми клубками вони вже не пливуть а наче мчать і розчиняються у синяві. Колір неба нарешті вирівнявся. Стало майже темно. Раптом з цієї темряви великим стрижнем виривається блискавка і розділяє небо на дві частини. Чути як поряд тріснуло і відразу вибух! Вочевидь ударила в дерево. Поодинокі, важкі каплі лупають усе частіше, лишаючи темні плями на придорожній пилюці. Видно як розмита, темно-сива далечінь швидко наближає стіну дощу, усе ближче і ближче.
Злива наступає майже миттєво. Нарешті довгожданий шум дощу. Війнуло чистою прохолодою. Дихати легше. Ллє наче з відра. Темно-зелене листя вишні неначе розслабилось і підкорюється стихії. Декотрі листки і навіть невеличкі гілки під натиском обриваються і падають на землю і їх несе хаотичними потоками. Картина у вікні розпливається. Дощ б'є у широкі шибки ганку. Скло глухо бринить та раптом звук змінюється. Воно вже цокотить від ударів граду та злегка пітніє. У відкриті двері бачу, як частинки льоду, що впали на землю швидко тануть, на них зразу ж падають інші. Поверхня дещо біліє. Між травою, білі кульки граду виглядають досить не звично і придають їй більш світлого кольору. Спалахи блискавки змушують їх на мить засвітитися. Хвиля дощу то збільшує натиск, то послаблюється. Каламутні потоки води стають усе виразнішими і стрімкішими. Несуть за собою по дорозі пісок, листя маленькі уламки гілля і всіляке дрібне сміття. Бульки утворені краплями дощу пливуть за ними. Далі пливуть лише думки… Стихає…
  
Олег Мельник.
 ↬

вівторок, 31 травня 2011 р.

Фото "Щаслива красуня"

Красуня
Такі квіточки зацвіли цієї весни!!!
На фото Марія Ковалевська
Спробуйте знайти зображення набравши слово "красуня" у пошуковій системі  Google  ... Як на мене то там знаходиться щось не те... Ви не згодні???  Тоді жду коментарів!

середа, 18 травня 2011 р.

Фото "Задоволення"

Сьогодні отримав неабияке задоволення коли знімав портрет. Узагалі, спеціально, портрети приходиться знімати рідко а тут видалася така нагода. Задоволення полягає у тому, що це робити було досить легко. Модель відчуває те, що з неї вимагають, не боїться світла, та легко входить в образ. Що тут багато балакати. Оцінюйте самі.

Шанюк Ганна

вівторок, 5 жовтня 2010 р.

Студія "Весна"


Портрет. Здається так мало треба для того, щоб зробити його. Просто націлити фотокамеру на людину і натиснути на кнопку. Та далеко не кожне фото виходить гарним бо не завжди несе потік інформації про зовнішню красу людини, її настрій, характер і стан душі. Люди часто позують перед об’єктивом  та нажаль портрет від того не виграє.
   У фото я не профі. Але якщо і можна щось відзначити то дякувати за це треба Анатолію Зіневичу. 
   Років минуло чимало. Здається наче учора я навчався в Житомирському сільськогосподарському технікумі де він працював штатним фотографом. Роботи його висіли повсюди. Дивувала їх якість. Після знайомства, відкрилося ще більше якостей, перш за все особистих а потім професійних. Завжди привітний і усміхнений з неабияким почуттям гумору він завжди підходив до своєї справи з максимальною віддачею. Творчість і професіоналізм проникав здається через саме просте фото. Саме від нього я отримував жорстку та в водночас об’єктивну критику на свої фото а з ними поради і повчання. При тому,  робив це він зовсім безкорисно.
Трохи ще раніше, у далеких нині 80-х роках досить часто проходячи вулицями Житомира заглядав на виставлені у вітражі чудові фото на розі вулиць Щорса та Львівської. Там була фотостудія "Весна". Згодом у розмові дізнався, що саме там розпочалась трудова діяльність Анатолія Олександровича. Зараз згадуючи ті чудові часи своєї юності у душі прокидається ностальгія за тією весною великих надій і сподівань.
Та дарма, що злинув час, змінилась техніка на допомогу прийшов комп’ютер і цифрова камера. Ця техніка просто пригорща залізячок без художнього смаку, натхнення, терпіння та бажання нести весну у душі людей через роки. 
Зараз Анатолій Олександрович разом з дружиною Вікторією продовжують свій шлях у фото майстерності реалізовуючи його через VIK STUDIO . Недавній мій візит ще раз нагадав, що навіть по при велику зайнятість людей тут зустрічають привітно а фото роблять якісно і швидко.
  На сайті студії дуже сподобалось весільне фото у національних костюмах, звичайно не менш інтересні і чудові інші фото але особливо хочеться відзначити розділ "Разное" де ви можете побачити неповторні індивідуальні роботи.
Знаходиться студія по вул. Вітрука 8. 
т. 44-51-68 або 067769-84-39


вівторок, 15 червня 2010 р.

Фото "Царівна" :)

Миле створіння, що іноді асоціюють із людським гріхом.
А власне для природи більш безжалісного і ненажерливого хижака ніж людина не існує. Адже тільки вона може убивати раді втіхи, усі інші істоти такої цілі не переслідують.

пʼятниця, 1 січня 2010 р.

З Новим роком!


Вiтаю  усіх гостей блогу  з  Новим 2010 роком!
Бажаю щастя, здоров'я, успiхiв у життi. Нехай у новому роцi вас супроводжує тiльки радiсть,смiх, гумор та веселощi. Нехай з обличчя не зникає посмiшка та нiколи не покидає хороший настрiй. Бажаю кохати i бути коханими, бажати та бути бажаними. Нехай збуваються усї мрії i зявляються новi а життєва енергiя тiльки поповнюється.