Михайлівська у чорно-білому +1

 

Ракурси ранкового Житомира 2

 

Кольори Житомира неначе звичайні та буденні але варто встати раніше і озирнутися, пригледітися і бачиш звсім іншу картину. Пітьма і світло всі віки шедеври тінями малюють...

Мій Житомир. Літній дощ. Відео-нарис

 

 

Іноді достатньо кількох хвилин, щоб побачити місто по-іншому. Того дня дощ пішов у день. Житомир був спокійний, свіжий і трохи задумливий. Я просто відразу вийшов з авто, пройшовся, зняв кілька живих моментів і склав їх у короткий ролик.

 

Читайте та дивіться також: 

Житомир перед дощем 

вірш «Мій Житомир»

Нічний Житомир

Мій Житомир вранці перед дощем відео-нарис

 




Житомир перед дощем дав особливі відчуття. Без метушні, лише поодинокі перехожі, зелень і те відчуття коли повітря вже натякає на зміну погоди. Ці кілька ранкових хвилин я спробував зловити у короткому відео.

Без постановки і без усякого ШІ... Просто Ранковий Житомир, яким він був у ті хвилини, котрі більше ніколи не повернуться.

Читайте та дивіться також: 

вірш «Мій Житомир»

Житомир без прикрас

Нічний Житомир

Житомир без прикрас

Що якби не було: сумно, темно, гірко... Чи цінилося б весело, світло і солодко?

Напевне у більшості було знайомство з чимось або з кимось де початком було фото.  Вишуканість для міста не ранить так глибоко як вишуканість фото людей. Перше побачення в живу розвіює ілюзії. Створює незручність. 

Світ такий який є. Гріха у тому, що хочеться бачити щось краще - нема. Однак усі хороші його сторони видно не відразу. Щастя не в досягненні цілі, воно десь на шляху неї. У світі повно місця для неідеальних речей. 

Щастя загубилося у людях? В думках.., в серцях?..  

Ідеал - просто вигадка?...

 

 

 

Усе інше забудеться...

Читайте актуальне про Перенесення мобільного номера на іншого оператора 

Вірш про зиму "Краплина"

Теплі відчуття від прогулянки по Житомиру в зимову мокро-сніжну погоду.  

Сьогодні вже лютий провів Валентина.
Знов небо та хмари принесли тепла.
Холодна краплина за комір, на спину,
Зі стріхи зірвалась і в низ... Потекла... А!!! ☺

 

 Знайомі емоції...

Пам'ять про шлях

 

Здається, зима повернулася.
Холодна та сніжна . Майже така, як була колись. І все ж річка повністю не замерзла.
Качки та лебеді на воді. Їх більше з кожним роком. Вони не летять на південь. Здається сама ідея вирію втратила сенс.
Кілька років тому весна запізнилася. Потомство з’явилося надто запізно. Птахи залишилися. Не з героїзму. З необхідності. На час відльоту, багато молодих птахів не могли летіти.  Напевне тоді і з’явилася звичка зимувати тут.
Сумніваюсь, що переживши зиму на воді, вони поведуть молоде потомство восени на південь. Пам’ять про дім завжди сильніша за пам’ять про шлях.
А що коли зима прийде ще холоднішою ?

 Річка Тетерів. Житомирська область. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Подібна проблема висвітлена у фільмі про птахів під назвою - "Розправ крила". Ориг. назва "Spread Your Wings".

 Також читайте мою історію комунікації із птахом: історія про яструба.

Вірш про каву "Кава і клава"

Іронічний вірш. Натхнення написати, прийшло після онлайн спідкування з друзями та колегами. Якось мені іноді не зрозуміло, чому не виражати свої емоції словами використовуючи літери. Замість того люди масово використовують картинки... Ієрогліфи теж свого роду картинки. Верктор руху вочевидь!.. ☺

Кава у клаву влилася шпаринками.
Копютер замкнув і димок між хмаринками,
Пісню про мене співав із запинками,
Пісню про те, що я думав картинками.


Нащо потрібні оті всякі літери?
Сумно із ними. Нехай їх у Твітері
Пишуть лиш ті, що літають з зупинками
Десь між словами там і між картинками!

------------------------------                           

 

Твір про осінь "Осіння мить"

 

Сонце. Воно розпалює золотаву, розсипану серед дерев осіннього лісу. Виграє на листі та відбивається у воді.  Мов десятки тисяч маленьких зірочок, що спустилися на землю та запали в очі.

Осінь - це щось  особливе. Неосяжні переплетені емоції, не описати словами. Кожен крок по жовтому килиму приносить і радість, і спокій. Блукаючи у декораціях живого театру, тривога задрімнула тут. У головній ролі дерева. Неймовірні, казкові. Їх гілки переливаються відтінками жовтого, серед котрого подекуди майорить червоний та ховається зелений.

Річкою пливе осінній спокій. Ледве колихється яскравий пейзаж у ній. Вода мовчазно тече. Вона ніби намагається змити яскраві фарби цього місця та сховати його літні таємниці. Вітер, ледь торкається обличчя.  Приносить аромат осіннього лісу.

Природа тихо виконує таємний обряд перед зимовим сном. Думкою, намагаєшся  осягнути її велич... Відчуваєш себе мізерною частинкою загубленою у жовтому океані емоцій, що гойдається тут, підкоряючись хореографії вітру.

Забуваєш усі турботи, залишаєшся лише із вдячністю за можливість ще раз відчувати цю мить.

Гроза

Твір про грозу (2 редакція)

 

Як у пустелі... Літо палке і задушливе. Полудень, сонце і жодної хмаринки. Відчуваю як вкрита потом шкіра пульсує під нещадними променями. Нестерпно. Ховаюсь у тінь.

Здалося, подих вітру ледь відчутно торкнувся плеча. Думки переплелися з мріями і уява вже створює живильну прохолоду... Намагаюсь отямитись. На яву - неначе дух з печі! Ледве помічаю як у далині, над лісом, вершинами дерев котиться хвиля. Невже? Разом з хвилею, як марево, напливає думка про дощ. Спостерігаю і згодом вже бачу як край неба із сторони Житомира потроху синіє.

Раптом зривається вітер і закручує на дорозі вихор, піднімає пилюку та дрібненьке сміття. Раптово і вщухає. Стає тихо, тихо… Видно як хмари помалу підступають все ближче. Луп-луп!.. по розжареній дорозі. Перші важкі краплі, падають ще з ясного неба. Спраглий і збитий колесами ґрунт, неначе пересохлими та запиленими губами не здатний випити дорогоцінної вологи. Відчуваю як надія вже бореться зі страхом... відганяю нав’язливу думку, що дощ може минути, пройти стороною. Знову дивлюся вгору. От уже видно як високо над головою вітер змішує і перекидає важкі клуби. Може хоч там є холод? Тішу себе. Якщо є, то неодмінно піде дощ!

Краплі з’являються знову. Хмари накочуються і затягують усе небо аж до обрію. Великими і темно-синіми клубками вони вже не пливуть а наче мчать і розчиняються у синяві. Колір неба нарешті вирівнявся. Стало майже темно. Раптом з цієї темряви великим стрижнем виривається блискавка і розділяє небо на дві частини. Чути як поряд тріснуло і відразу вибух! Вочевидь ударила в дерево. Поодинокі, важкі каплі лупають усе частіше, лишаючи темні плями на придорожній пилюці. Видно як розмита, темно-сива далечінь швидко наближає стіну дощу, усе ближче і ближче.

Злива наступає майже миттєво. Нарешті довгожданий шум дощу. Війнуло чистою прохолодою. Дихати легше. Ллє наче з відра. Темно-зелене листя вишні неначе розслабилось і підкорюється стихії. Декотрі листки і навіть невеличкі гілки під натиском обриваються і падають на землю і їх несе хаотичними потоками. Картина у вікні розпливається. Дощ б'є у широкі шибки ганку. Скло глухо бринить та раптом звук змінюється. Воно вже цокотить від ударів граду та злегка пітніє. У відкриті двері бачу, як частинки льоду, що впали на землю швидко тануть, на них зразу ж падають інші. Поверхня дещо біліє. Між травою, білі кульки граду виглядають досить не звично і придають їй більш світлого кольору. Спалахи блискавки змушують їх на мить засвітитися. Хвиля дощу то збільшує натиск, то послаблюється. Каламутні потоки води стають усе виразнішими і стрімкішими. Несуть за собою по дорозі пісок, листя маленькі уламки гілля і всіляке дрібне сміття. Бульки утворені краплями дощу пливуть за ними. Далі пливуть лише думки… Стихає…

  

Олег Мельник.

 ↬

Відеонарис "Дениші історія і пісня"

По при деякий інтерес аудиторії до цієї відеороботи, після зйомки, майже заставив себе працювати над нею далі. Усідомлення цінності прийшло потім, як власне кажучи і багато чого у цьому житті...

 

Тут авторська пісня та презентація книги. 

 Події викликали не аби який інтерес у спільноти. Гарні пісні з'являються і живуть у серцях людей як і історія їхнього краю. Презентацію їх виконали у Денишівській середній школі, що поблизу Житомира. Село Дениші відоме в Україні як туристичний центр, центр відпочинку. Любителі альпінізму добре знають місцеві скелі на берегах річки Тетерів. Бажаючі оздоровитись приїздять сюди до санаторію під однойменною назвою "Санаторій "Дениші"". Також це місце, що має багатогранну історію, збирає багато чисельні фестивалі і просто заманює людей своєю живо-писною природою на тур вихідного дня

Колядки відео кліп

 Новорічні походеньки учнів Денишівського ліцею імені В.Г. Бондарчука із Різдвяними колядками по закладам Тетерівської обєднаної громади та міста Житомира.

 

День села БУКИ

Концерт - ВОГОНЬ!

 

У відео  День села Дениші. Гарні виступи на обладнаній у парку сцені та поряд.

Fish food fest Житомир

13 липня відбувся другий Рибний фестиваль, організований Тетерівською ОТГ. Як для початківців у даному напрямку діяльності, організаторам, можна поставити задовільну оцінку. Було цікаво, весело, можна було розслабитись і навіть повеселитися. Та про те, бажаного розмаху фестиваль поки, що не набув.

Не маю на меті давати оцінку фестивалю, проте хотілось би поговорити про головні критерії успішності заходу.

Думаю, одним із головних  має бути чітко задекларована мета фестивалю. Для прикладу це може бути розвиток торгівлі, популяризація туристичних маршрутів, популяризація інфраструктури призначеної для відпочинку, тощо.

Другим критерієм має бути чітко сформований портрет учасника фестивалю.

У фестивалях беруть участь люди згідно із своїми життєвими інтересами. Кожен учасник фестивалю переслідує там свою комерційну мету, гості  ж - відпочивають. І це є нормально. Останні теж приймають участь проте їх головна мета встановити нові комунікаційні зв'язки із іншими учасниками.





Для того, щоб зловити рибу, треба кинути приманку. Щоб отримати учасників різних вікових груп, потрібно врахувати вікові інтереси. 18-25 років на фестивалі у першу чергу зацікавить музика та можливість потанцювати під сучасні ритми. Коли їх в живу будуть виконувати  місцеві чи запрошені популярну гурти, та чим більше їх буде, тим скоріше їх свідомість сприйме статус фестивалю -"відбувся".

Вікова група 25-35 є найбільш дієвою і її задовольнити найважче. На фестивалі повинно бути те, що розширить їх можливості бо вони найбільш зайняті роботою та розвитком сім'ї. Мета фестивалю повинна бути націлена саме на них.

Ще одна деталь, котра повинна бути легко доступна будь-якому учаснику не залежно від того яким чином і в який час він потрапив на територію це програма фестивалю.

Рахую, що успішний фестиваль це як успішний суб'єкт господарської діяльності. Для такого, доцільно було б мати власний сайт, через котрий не тільки висвітлювались би програма фестивалю та його сезони але і можна було б подати заявку на участь, написати відгук, тощо.
Організатори повинні передбачити кожен момент а те, що не передбачили виправити наступного разу. Не важливих моментів нема. На враження впливає як якість під'їзних шляхів так і правильність освітлення об'єктів.
Та на завершення хотілось би побажати фестивалю "Fish food fest " сталого розвитку, нових сезонів а його учасникам міцного здоров'я та наснаги!

Фестиваль Перехрестя (Табори)

Третього дня провели екскурс по таборах та розмовляли з учасниками фестивалю. А ще варили куліш і стріляли з лука.

Фестиваль Перехрестя (день перший)

Нещодавно пройшов черговий фестиваль туризму та краєзнавства "Перехрестя". Офіційний організатор Київський Палац дітей та юнацтва. Незмінним місцем його проведення стали околиці села Дениші, що неподалік від обласного центру - міста Житомир. Не зважаючи на капризи погоди все ж фестиваль, однозначно пройшов вдало. Три доби проведені на живописній місцевості неподалік санаторію Дениші залишили море незабутніх вражень у його численних учасників. Багато важливих моментів  можна побачити у відеофільмах каналу OM-tv  на сервісі YouTube. На сьогодні вже доступні події, що відбулися першого та другого дня. Очікується вихід і третьої частини де більша увага буде приділена учасникам та таборам. До того ж Ви зможете дізнатися як пройшли ярмарок та аукціон на Перехресті у Денишах, а також,  яка валюта ходить у даній місцевості.
Цікавість до даної події з кожним роком зростає, як і розмаїття активного відпочинку на природі. Нові знайомства, нові враження змушують відкласти в сторону навіть найцікавіші гаджети та з головою поринути у  спілкування біля багаття, катання на байдарках та катамаранах, спуск з гори через річку на тролеях. Ніщо не може замінити живого теплого спілкування, пісні під гітару, концерту на сцені біля берега річки та дискотеки у вечірньому лісі.  Скала, що на березі річки Тетерів чекає тебе у слакаді учасника фестивалю "Перехрестя"!

Авторський фільм "Коллеги"

Якщо вмієте бачити тонку матерію, довго розглядаєте картини, можете замислитись глибоко над простими речами - це фільм для Вас. Поспішаєте? Біжіть! Мудрість зачекає стільки, скільки треба. З надією... Та не кожен повернеться назад до пошуку істини.

 

Автор фільму: Александр Грачёв

Думай!

Ти руки склав і чуда від Отця
Чекаєш? Повернув до Чорта спину?
Ти в Крим пускав людину без лиця!!!
Упустиш в душу! - Втратиш Україну!

Концерт у БК

До 8 березня вихованці Високопічанської школи мистецтв