Вірш про каву "Кава і клава"

Іронічний вірш. Натхнення написати, прийшло після онлайн спідкування з друзями та колегами. Якось мені іноді не зрозуміло, чому не виражати свої емоції словами використовуючи літери. Замість того люди масово використовують картинки... Ієрогліфи теж свого роду картинки. Верктор руху вочевидь!.. ☺

Кава у клаву влилася шпаринками.
Копютер замкнув і димок між хмаринками,
Пісню про мене співав із запинками,
Пісню про те, що я думав картинками.


Нащо потрібні оті всякі літери?
Сумно із ними. Нехай їх у Твітері
Пишуть лиш ті, що літають з зупинками
Десь між словами там і між картинками!

------------------------------                           

 

Думай!

Ти руки склав і чуда від Отця
Чекаєш? Повернув до Чорта спину?
Ти в Крим пускав людину без лиця!!!
Упустиш в душу! - Втратиш Україну!

Віршик про собачку "Бімка і Фімка"

на фото "Бімка і Фімка"

 

Віршик про собачку

Тут стрибав я по весні,

Все подобалось мені

І травичка і жучок,

і маленький павучок.

Я із Фімкою тут грався,

У траві перекидався

І кусався, і гарчав,

І сказав уперше - ГАВ!

----------------------------------------------------------------------------

 

Ой! А де ж Фімка із віршика про собачку? 

- Це чорний собачка, що на фото сховався за білим Бімкою із чорним вухом!

Вірш "Запам'ятайте"

Запам'ятайте мене світлою!
Без смутку. Без жалю.
В житті була я ледь помітною
Та віднайшла долю свою..

Запам'ятайте мене ніжною!
Хоча кохання не знайшла...
Була святою, була грішною,
Та, як усі, до цілі йшла!

Запам'ятайте мене вірною!
Не іншим, лиш собі самій.
Я не змогла бути покірною..
Душа і розум у двобій.

Запам'ятайте мене кращою,
Ніж я була, хоч мала бути...
Я йду до Вас, Святіі пращури,
Без сліз і в серці без отрути!

Вірш "Я одна без любові"

Любов останній раз зітхнула,
Притихла, наче не було.
Я в ніжні очі зазирнула
Життя в них так і не прийшло...

Чому ж моя любов померла?
Чому не вижила вона?
В її очах блакить завмерла...
Сльоза остання і сумна.

Як відродити тебе, люба???
Не залишай мене одну.
Без тебе лиш журба і смута...
Без тебе, мила, й я помру...

Вірш "ПРОВИДИЦЯ"

Я провидиця з іншого світу,
споглядаю на Ваше буття...
Ви живі обриваєте квіти
Та в самих Вас немає життя...

Ви дітей своїх ніжно цілуєте
Про кохання вірші і пісні
Та любов Ви, на жаль, не цінуєте..
Споглядаю і страшно мені..

Хоч би десь була правда між Вами
І любов у серця увійшла...
Я би Вас обійняла руками
і у світ без гріха віднесла...

Вірш "Мій Житомир"

А ти, знамення жита й миру,
Стоїш одинадцять віків,
Полісся славиш України,
Сьогодні і в часи волхвів.

Блакитним небом, золотавим житом
Ти схожий на країни стяг,
Промінням сонячним залитий,
Добром славетний у віках.

Прекрасний край життя й любові
Заплів ти щастя у вінок
З душею, з піснею, зі словом,
І сяйвом посмішок жінок.

До тебе линуть всі дороги,
У тебе - доля моїх мрій,
У тебе - батьківські пороги...
Люблю тебе, Житомир мій.

 

Кращі мої вірші про кохання:

Коханій

Дівчина-травинка 

 

Думай про Житомир, пиши та читай вірші про Житомир пий каву в Житомирі!

 

 

Вірш "Весна"

Весна заплакала снігами,

Щодень приносячи тепло.

Що відбувається із нами?

Невже цього ще не було?

Блакить безмежна, промениста

Відлічить кількість наших днів

І лишить нам лише барвистість

Чудових, ніжних почуттів ...

Вірш "Старі"

Пройшли літа, поморщилось чоло,
Прекрасні кудрі стали сиві й рідкі,
Здоров'я неначе й не було,
Безсонням згадуються дітки.

Життя доброти як несло -
Тяжкою працею не обділило
І горе й зрада - все було,
Та радості не всім хватило.

А дві душі літали в небесах,
На вік з'єднались у труді прожили,
Нема подяки на вустах,
Та дяка їм, що нас ростили.

Вірш про кохання "Дівчина-травинка"

Там у полі, де зникла стежиночка,
Колихалась у хвилях стеблиночка
І нікому про те не призналася,
Що у вітер вона закохалася.

Їй кохання неначе наснилося,
П'янким медом у душу упилося,
Серцем чула як виросли крила,
Ними подих його підхопила.

Пестив він їй листочки грайливо,
Чарував її ніжну, щасливу,
Заглядав у зелені ті очі,
Любувавсь аж до самої ночі.

Потім зник, полишив ніжну квіточку,
Полетів десь далеко за зіллячко...
У душі порожнеча вселилася
Наче в світі єдина лишилася.

Не чекала ні кривди, ні болю,
Почуттям віддала свою волю,
Лиш бажала довіку кохатися,
Вітру-мужу уся віддаватися.

Чом журба, ясні зорі затьмарила?
Зрозуміла, любов то є марево.
Де береться, куди подівається?
Одержимий – хто закохається.

Дощ промив припорошене листячко,
Дарував із роси він намистечко,
Вранці з сонцем вона привіталася
І відчула, що знов закохалася...

Та травинка, що зветься Оксаною,
Хоче бути довіку коханою,
Щоб світилися очі дівочі,
Що заплакані були із ночі.

Щоб буяла любов поміж травами,
Лоскотала вітрами ласкавими,
Щоб тремтіла душа трепетлива
Лиш від того буває щаслива.

Вірш "СЕЛО"

Літній ранок ніжним холодом дише
I росою сміється трава,
Ясне сонечко котиться вище i вище
А пташок передзвін прибува.

У селі люблю літні ті ранки,
Там край поля дрімає туман,
Там дверима поскрипують ґанки,
Косарів, випускаючи в лан.

Із дворів повиходять корови,
Сколихнеться повітря від "му-у"
I пастух, лиш насупивши брови,
Пожене череду в далину.
5.08.94.

Вірш "Пора"

Пора непізнанних бажань
Стрибнула в темінь за душею
І ніч линулась через край-
Забрала небо слід за нею.
.
Притихла в темряві любов
У півтонах краса розлилась
І в чорну землю острах знов
Несе буття, що вчора снилось.
.
Над сподіванням чорноти
Страхи одвічнії глузують...
Пітьма і світло - всі віки
Шедеври тінями малюють.