Перенести номер до іншого оператора. Власний досвід.

Без звинувачень та реклами.
Усі люди мають вибір. Ми стаємо перед ним завжди. А при бажанні перенести номер до іншого оператора зв’язку хочемо мати якісь вигоди, бодай тимчасові.
Пишу про це бо вмію. Бо хочу, щоб усі українці а не тільки жителі Житомира -ставали кращими. Саме від цього залежить наше майбутнє.

Зміна оператора без зміни номера

Пропозиція перенести номер до іншого оператора на абонплату 99₴... а через 6 місяців на 120₴ закінчилась перенесенням номеру через 3 дні з абонплатою 150₴

Як це відбулося та які проблеми могли ще виникнути. Не поспішайте з висновками, прочитайте усе.

Послуга перенесення номера не нова. Оператора на котрого я переносив номер, - знаю давно. Маю досвід користування його трохи специфічними послугами. Все мене влаштовувало. Тому коли зайшов на його сайт і побачив новини та акцію, навіть зрадів. Думка про перехід зі своїм номером була трохи нав’язливою.

Змінити абонплату із 270 на 99₴ - заманливо.

Це була моя ідея. Сьогодні оператори зв’язку нам продають не послуги а можливості скористатися ними. Ми ніколи не використовуємо їх на повну. Це морквина на палиці перед козою, що запряжена в сані. Послуга MNP неначе надає нам вибір. Реальність чи міф?

Вирішив перестрахуватися. Замовив сімку із новим номером. Вважав, що є деякі ризики і поспішати з основним моїм фінансовим номером не ватро. Якщо чесно, мав на думці перевести усіх членів родини.

Новий номер мені обійшовся 120₴ абонплати та 45₴ доставка сімки (більше тижня Укрпошта).
Що добре? Навіть по при те, що сімки у мене ще не було оператор вже надав мені деякі види послуг звязку. Це не могло не радувати.

Через декілька днів користування сімкою, зателефонувала мама (у неї кнопковий телефон) та попросила поповнити телефон. Я уже знав, що її абонплата з 1 березня складе 190₴ і запропонував їй перейти на цього оператора. Після розяснеь, настоювала тільки на перенесенні. Не хотіла міняти номер. Літнім людям це дуже вигідна пропозиція.

    Термін перенесення номера

Після першої спроби виявилося, що без цифрового підпису ніяк.
26 лютого зайшов на сайт, пройшов усі етапи у тому числі вибору тарифу між 99₴ та 120₴ і залишалося діждатися завершення процедури яку я дарма призначив на 27 лютого. З працівником Київстар вдалося поговорити не відразу, зателефонував він, та майже пів години навязливо намагався відговорити.

На спеціальній сторінці оператора Інтертелеком можна було слідкувати за етапами переходу. Виявилося на кінець дня, що «Завершення» перенесено через вихідні на 2 березня.

Неладне відчув 1 березня коли зайшов на сайт нового оператора і там уже замість 99₴... був банер із абонплатою 150₴ при зміні оператора без зміни номера.
Із власного досвіду робти, зрозумів, що і як буде. Не тому, що хтось хотів мене «нагріти» а тому, що люди котрі за це відповідають, часто не професіонали.

Потім тиша. 3 березня зателефонував до оператора. Оператор «радісно» мені повідомив, що мені потрібно поповнити номер на 210₴ із яких 150₴ абонплата.
Я без особливих емоцій але сказав, що вибирав 99, однак ви і самі [шановний читач] здогадуєтесь, що мені чемно відповіли.
Підіб’ємо підсумки (вимушені додаткові видатки):

Скільки коштує перенесення номера

•     Цифровий підпис. Транспорт у банк 200₴.
•     Сестра (не в курсі) поповнила номер, повернення заблоковано Київстар 150₴.
•     Користування тимчасовим номером (мій) (деталі опускаю) 120₴.
•     Витрачений час...

Всього 470₴. Вигода/місяць 190-150=40₴.
Тарифи за законом не можуть бути змінені менше як за 6 місяців.
Витрати будуть виправдані через 470/40=11 місяців (приблизно) якщо оператор не змінить тарифів.

Але це мій досвід. У вас можу бути інші видатки та інші потреби у зв’язку. Рахуйте свою ситуацію самі.
Залишилися відкритими питання:

•     хто винуватий у ситуації, що склалася
•     як пояснити це літній людині
•     чи переводити інших членів родини
•     чи переносити фінансовий номер
•     які проблеми при перенесенні фінансового номера
•     чи не повернеться завтра вчорашній день
•     які ще підводні камені нас очікують
•     чи варто цим займатися взагалі

Із перелічених вище питань, на перше думка така: Відповідальна особа мала би планувати порядок завершення акції коректним шляхом. Чому так вважаю? Бо сам робив таке в іншому місці.

У даному випадку, якби не було процедури вибору тарифу при переході або хоча б була можливість вибрати тариф за 150₴(що мене насторожило б), тоді б я міг собі дозволити рахувати, що винуватець я.

Знову питання:
Хто правий?
Хто винуватий?
Чи варто оскаржувати?

Історії з життя :"Нагадав циганці цукор"

Рубрика: живі історії з життя Житомира.

 

Вулиця, що нині має назву "Небесної сотні" у Житомирі відома багатьма визначними пам'ятками. Одна з них – колоритно одягнені циганки, які чіпляються до перехожих із проханням дати копійчину чи дати сигарету тощо. Кінцева мета – погадати та виманити гроші. Роботу свою вони знають на «відмінно». Перехожих, стурбованих проблемами, вони бачать далеко. Якщо людина "повелася", то відчепитися від них часом важко. Але життя так влаштоване, тому що так влаштоване і не в тому справа хто є хто, а питання в тому: "як вийти із ситуації?". 

Було це давненько. Працював я неподалік на Житньому ринку. Якось нас відвідали дві досить молоді та симпатичні циганочки, які схоже, були не з місцевих. Пристали вони до моєї колеги по роботі. Та не мала особливого бажання спілкуватися з ними, але й не могла відв'язатися.

 Тут я вирішив допомогти і втрутився у розмову. Я запитав чи вони вміють гадати та запевнив їх, що теж вмію гадати по руці. Потім взяв одру з них за руку. Обидві вони були трохи збентежені, але все-таки слухати. Я почав розглядати руку водити пальцем по долоні, ніби великий експерт та потім підняв голову і прокоментував: 

- Ой, красуне, життя в тебе гірке!.. Та не хвилюйся, смерть у тебе буде солодка!.. Вантажівка тебе з цукром переїде!😜

Поки я тут гадав циганкам, тримав за руку та розглядав, подивитися на цей цирк підбігло ще декілька знайомих. Після резюме - усі дружно засміялися. 😂

Та панночки в довгих квітчастих шатах, схоже, гумору не зрозуміли, розвернулися і швидко пішли.

Історії з життя: "Красуня та Красуньчик"

 Рубрика: живі історії з життя Житомира.

 

Знайомий дід, заїхав до мене у справі на своєму вороному жеребці на прізвисько Красуньчик.
Поки ми були зайняті розмовою, чотирьохкопитний друг випасав залишки трави у дворі.
Через деякий час сусідка, молода, симпатична… «Здрастьє» сказала і повз мене пішла. Ми усі(!), як нормальні самці, екстравагантну ходу, обтягнуту джинсами звичайно поглядом провели …

Як тут Красуньчик: І-го-го!!! 
- Ша!.., - каже дід, - це тобі не кобила! 😄

Істонрії з життя: "Переляк"

 Рубрика: живі історії з життя Житомира.

 

 У часи розбудови соціалізму, пізно ввечері, повертався мій тато додому мандруючи пішки з сусіднього села . Ніч була темна, як кажуть "хоть в око дай" та його те не лякало бо по натурі своїй чоловік він відважний. У напрямку його шляху ледве розганяла темряву заграва вечірнього Житомира.

Йшов поспіхом, та раптом чує щось попереду чвакає. Притишив крок, прислухавсь, приглянувсь, - неначе людина йде. Але ж цікаво, чому чвакає? Погода суха, та й дорога асфальтована... Прискорив ходу, щоб наздогнати та раптом кроки попереду притихли, і ледве помітна постать людини за мить виросла до метрів чотирьох зростом. Диво дивенне, такого не бачив. Серце закалатало.

-Х-м..., що воно таке? Та не вже я дам страху оволодіти мною?, - подумав тато і рвонув уперед. Виявляється, попереду йшов чоловік, який украв дошку на лісозаводі. Переходячи струмок набрав у чуні води, та йшов у напрямку додому. Добре стомившись, він став перепочити, а дошку не поклав на землю, а поставив вертикально і притримував.
Варто було лише допустити паніку, та по селі поповзли б чутки про хто знає яке створіння, що змінює свій зріст... для початку. Далі любителі жахів приписали б йому ще багато всяких страшних властивостей. Люди уміють байки складати, це вже відомо.