Страсть облаченная в помпезность
Тихонько издому ушла
И тайно милую окресность
Собою нежно обняла.
Искала трепетной душою
Утеху для своей плоти,
Что бы неистовой собою
Другую взять из заперти.
Страдала долго безпорочность
К судьбе прикованная в снах,
Любовь испытывала прочность
Слова лилея на устах.
Потом, несмело так... шагула
Поближе к грешному пути
И в поцелуях, утонула...
Незная, как себя спасти.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Авторизація Google дає можливість отримувати відповіді на коментарі не публікуючи адресу своєї поштової скриньки. Зозібравшись у цьому один раз - отримаєте розширені можливості назавжди у мережі Internet!