Є будівлі, в яких завжди трохи більше тиші, ніж здається зовні.
Не тому, що там тихо — а тому, що там слухають.
Головний корпус стоїть стримано й впевнено. Його стіни бачили перші кроки на сцену, невпевнені етюди, перші акорди, які ще шукали свою мелодію.
Тут мистецтво не народжується гучно.
Воно визріває — повільно, через працю, через сумнів, через спроби.
І, можливо, саме тому ця будівля не просто частина міста.
Вона — місце, де Житомир вчиться звучати.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Авторизація через Google дає можливість отримувати відповіді на коментарі не публікуючи адресу своєї поштової скриньки. Мені буде прикро якщо це приведе до того, що ви не зможете додати коментар... Однак розібравшись у цьому один раз - отримаєте розширені можливості назавжди у мережі Internet!