Є будівлі, в яких завжди трохи більше тиші, ніж здається зовні.
Не тому, що там тихо — а тому, що там слухають.
Головний корпус стоїть стримано й впевнено. Його стіни бачили перші кроки на сцену, невпевнені етюди, перші акорди, які ще шукали свою мелодію.
Тут мистецтво не народжується гучно.
Воно визріває — повільно, через працю, через сумнів, через спроби.
І, можливо, саме тому ця будівля не просто частина міста.
Вона — місце, де Житомир вчиться звучати.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Авторизація Google дає можливість отримувати відповіді на коментарі не публікуючи адресу своєї поштової скриньки. Зозібравшись у цьому один раз - отримаєте розширені можливості назавжди у мережі Internet!