Вірш "Старі"

Пройшли літа, поморщилось чоло,
Прекрасні кудрі стали сиві й рідкі,
Здоров'я неначе й не було,
Безсонням згадуються дітки.

Життя доброти як несло -
Тяжкою працею не обділило
І горе й зрада - все було,
Та радості не всім хватило.

А дві душі літали в небесах,
На вік з'єднались у труді прожили,
Нема подяки на вустах,
Та дяка їм, що нас ростили.

Стих "Власть"

• Теряются дни, что прожиты воочию
  и в память слагают они многоточия...
  Несказанных слов и несделанных дел.
  Свершаются судьбы, - таков их удел.
  
  Вершатся пророчества
  Без имени, отчества,
  все поколения,
  без промедления.
  
  Нет цвета , нет запаха, нет разрешения,
  Не видим мы пропасти лишь искажения.
  Топтание, ропотнасть, пыль, безмятежность
  все в перемешку и ревность и нежность.
  
  Пирует презренная властность над нами
  И страстность нахлынет как будто цунами.
  Что же здесь главное?
  Что правит нами?
  
  Немыслимо тоненьким, легеньким перышком
  Ложатся амбиции вновь на сознание
  Не различаем: ...реальность, ...желание
  Ах... где-то здесь были высокие ценли
  В неистовых буднях мы помним их еле.
  
  Лишь только любовь остается веками
  Царяшая вечно, живущая с нами,
  Но и её подвергаем сомнению -
  Все в мире этом подвластно движению.
  
  Вирішив перейменувати вірш з "Многоточия..." у "Власть" 31.05.2020.
  А шо? Моє піаніно, куди хочу туди і ставлю! :) Пишіть краще коментарі та підписуйтесь на блог! А ще відмітки ставте! Можна у соцмережах запостить... А шо слабо? :)

Фото "Плід кімнатної пальми"

Плід кімнатної пальми

Фото "Котики" Весна 2009

Стих "Страсть"

Страсть облаченная в помпезность
Тихонько издому ушла
И тайно милую окресность
Собою нежно обняла.

Искала трепетной душою
Утеху для своей плоти,
Что бы неистовой собою
Другую взять из заперти.

Страдала долго безпорочность
К судьбе прикованная в снах,
Любовь испытывала прочность
Слова лилея на устах.

Потом, несмело так... шагула
Поближе к грешному пути
И в поцелуях, утонула...
Незная, как себя спасти.

Вірш про кохання "Дівчина-травинка"

Там у полі, де зникла стежиночка,
Колихалась у хвилях стеблиночка
І нікому про те не призналася,
Що у вітер вона закохалася.

Їй кохання неначе наснилося,
П'янким медом у душу упилося,
Серцем чула як виросли крила,
Ними подих його підхопила.

Пестив він їй листочки грайливо,
Чарував її ніжну, щасливу,
Заглядав у зелені ті очі,
Любувавсь аж до самої ночі.

Потім зник, полишив ніжну квіточку,
Полетів десь далеко за зіллячко...
У душі порожнеча вселилася
Наче в світі єдина лишилася.

Не чекала ні кривди, ні болю,
Почуттям віддала свою волю,
Лиш бажала довіку кохатися,
Вітру-мужу уся віддаватися.

Чом журба, ясні зорі затьмарила?
Зрозуміла, любов то є марево.
Де береться, куди подівається?
Одержимий – хто закохається.

Дощ промив припорошене листячко,
Дарував із роси він намистечко,
Вранці з сонцем вона привіталася
І відчула, що знов закохалася...

Та травинка, що зветься Оксаною,
Хоче бути довіку коханою,
Щоб світилися очі дівочі,
Що заплакані були із ночі.

Щоб буяла любов поміж травами,
Лоскотала вітрами ласкавими,
Щоб тремтіла душа трепетлива
Лиш від того буває щаслива.

Вірш про кохання "Коханій"

 

 

 

Якби ти вміла говорити з полем,
Якби ти чула його тихий спів
Мене б знайшла за видноколом
Й поговорила би без слів.

.

Ходив я босий там край неба,
Блукав у росах томних трав,
Нічого більш мені не треба,
Себе я тільки там шукав.

.

Там просто неба по калюжах,
Зі світом наче злився я,
Був одинокий і байдужий,
П'янила орана земля,

.

Безмежність чиста пахла медом,
Поїла мов святим вином,
Душа шукала своє кредо
Між раєм і пекельним дном...

.

Усе до нас тут існувало

Та існуватиме по нас
Любові просто, просто мало!...
Коли приходить жити час.

.

Якби ти знала скільки в пісні
Є не придуманих ще слів
Котрі я з полем проспівати
У тиші цій тобі хотів.

 -------------------------------------------------

Мої кращі вірші про кохання: 

Дівчина-травинка 

 

 

Вірш "СЕЛО"

Літній ранок ніжним холодом дише
I росою сміється трава,
Ясне сонечко котиться вище i вище
А пташок передзвін прибува.

У селі люблю літні ті ранки,
Там край поля дрімає туман,
Там дверима поскрипують ґанки,
Косарів, випускаючи в лан.

Із дворів повиходять корови,
Сколихнеться повітря від "му-у"
I пастух, лиш насупивши брови,
Пожене череду в далину.
5.08.94.

Гумористичні твори "Надійна прикмета"

Зимового вечора, коли за вікном віяла різдвяна завірюха, в хаті було тепло та затишно. Невелика селянська сім'я сіла до столу вечеряти. Господарка поставила на стіл квашені огірки та капусту, дістала з печі варену картоплю засмачену шкварками. Всі ситно поїли. Про котика теж не забули, йому теж їсти дали. Сіли після вечері телевізор дивитися. А котик все муркоче та шерсть на собі вилизує.
- Дивись, умивається, - каже жінка чоловікові, - мабуть гості до нас прийдуть!!!
- Щось він більше під хвостом миє, то мабуть нас прийдуть у гості запрошувати?!

Стих " В сети"

Между нами системная пропасть,
Рассечённая сетью на биты
Генерирует вечную подлость
Отбирая на щастье лимиты.

Вычисляя возможности встречи,
Интегрируем силу желания,
Получаем безмолвные речи,
В нэте тихие эти свидания.

Если хочешь конечно, кричи ты!
Монитору отдай все страдания,
Но ничто для тебя не заменит
Теплых рук моих прикасания.