Вірш про зиму "Краплина"

Теплі відчуття від прогулянки по Житомиру в зимову мокро-сніжну погоду.  

Сьогодні вже лютий провів Валентина.
Знов небо та хмари принесли тепла.
Холодна краплина за комір, на спину,
Зі стріхи зірвалась і в низ... Потекла... А!!! ☺

 

 Знайомі емоції...

Пам'ять про шлях

 

Здається, зима повернулася.
Холодна та сніжна . Майже така, як була колись. І все ж річка повністю не замерзла.
Качки та лебеді на воді. Їх більше з кожним роком. Вони не летять на південь. Здається сама ідея вирію втратила сенс.
Кілька років тому весна запізнилася. Потомство з’явилося надто запізно. Птахи залишилися. Не з героїзму. З необхідності. На час відльоту, багато молодих птахів не могли летіти.  Напевне тоді і з’явилася звичка зимувати тут.
Сумніваюсь, що переживши зиму на воді, вони поведуть молоде потомство восени на південь. Пам’ять про дім завжди сильніша за пам’ять про шлях.
А що коли зима прийде ще холоднішою ?

 Річка Тетерів. Житомирська область. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Подібна проблема висвітлена у фільмі про птахів під назвою - "Розправ крила". Ориг. назва "Spread Your Wings".

 Також читайте мою історію комунікації із птахом: історія про яструба.

Вірш про каву "Кава і клава"

Іронічний вірш. Натхнення написати, прийшло після онлайн спідкування з друзями та колегами. Якось мені іноді не зрозуміло, чому не виражати свої емоції словами використовуючи літери. Замість того люди масово використовують картинки... Ієрогліфи теж свого роду картинки. Верктор руху вочевидь!.. ☺

Кава у клаву влилася шпаринками.
Копютер замкнув і димок між хмаринками,
Пісню про мене співав із запинками,
Пісню про те, що я думав картинками.


Нащо потрібні оті всякі літери?
Сумно із ними. Нехай їх у Твітері
Пишуть лиш ті, що літають з зупинками
Десь між словами там і між картинками!

------------------------------                           

 

Вірш про Санаторій "Дениші"

 Вірші можна написати у співавторстві із чатом GPT. Підправив не багато. Написано було швидко. Напевне воно й видно. ☺ Однак це потужний інструмент, надійний помічник, якщо його використовувати правильно і за призначенням. ☺

Тут річка грає сріблом у долині,
І сосни медом пахнуть на весні.
Лікує серце тиша в кожній хвилі,
Душа співає зцілення в пісні.

Радонові цілющі, тут джерела
Дарують силу, мудрість і спокій.
Здоровим стань неначе скеля
Це шлях до щастя, світлий і легкий.

Приїдь сюди  і час повільно плине,
Зникає тут і біль, і суєта.
У "Денишах" життя по новому розквітне,
Бо тут і тіло, й серце ожива!

 ------------------------

 -------------------------

Отакі вірші круті

Пишем ми із GPT

З льоту але від душі

Про Санаторій "Дениші" 

(це вже без допомоги) 😇

Твір про осінь "Осіння мить"

 

Сонце. Воно розпалює золотаву, розсипану серед дерев осіннього лісу. Виграє на листі та відбивається у воді.  Мов десятки тисяч маленьких зірочок, що спустилися на землю та запали в очі.

Осінь - це щось  особливе. Неосяжні переплетені емоції, не описати словами. Кожен крок по жовтому килиму приносить і радість, і спокій. Блукаючи у декораціях живого театру, тривога задрімнула тут. У головній ролі дерева. Неймовірні, казкові. Їх гілки переливаються відтінками жовтого, серед котрого подекуди майорить червоний та ховається зелений.

Річкою пливе осінній спокій. Ледве колихється яскравий пейзаж у ній. Вода мовчазно тече. Вона ніби намагається змити яскраві фарби цього місця та сховати його літні таємниці. Вітер, ледь торкається обличчя.  Приносить аромат осіннього лісу.

Природа тихо виконує таємний обряд перед зимовим сном. Думкою, намагаєшся  осягнути її велич... Відчуваєш себе мізерною частинкою загубленою у жовтому океані емоцій, що гойдається тут, підкоряючись хореографії вітру.

Забуваєш усі турботи, залишаєшся лише із вдячністю за можливість ще раз відчувати цю мить.

Пісня "Струмочок" із танцями

         

 

 Автор слів Роман Кахович, музика Олександр Кварта.

 Дівчата у біло-червоних костюмах українського стилю виконують енергійний танець на майданчику, супроводжуючи Ярослава Яворського та Василя Капустіна, які співають пісню "Струмочок" з виразними голосами. У відео-кліпі використані захоплюючі кадри струмків, що течуть та річок, що несуть стрімкі потоки води, символізуючи незупинність часу та енергію молодості. 

Також відео-кліп містить емоційні моменти, коли хлопчики підлітки вручають квіти дівчатам у гарних сукнях, виражаючи їхню любов та повагу. В інших фрагментах можна побачити двох виконавців, які грають на музичних інструментах, таких як труба та флюгельгорн, додаючи живий звук до виконання пісні "Струмочок" та підкреслюючи музичну складову виступу. У кадрах також присутній ліс та сонце, які створюють атмосферу природної краси та світла. Багато з учасників виступу є випускниками Житомирського фахового коледжу культури і мистецтв імені Івана Огієнка Житомирської обласної ради, додаючи особливий зміст та значення виступу. 

Текст пісні "Струмочок" наповнений романтичними образами природи, молоді та кохання. Він висловлює бажання молодих сердець пити з джерельної сили струмка кохання, що ніколи не зупиняється. Крізь тексти пісні відчувається непереможна енергія молодості та природні сили, які не можуть бути зупинені часом. Мелодія пісні є веселою та жвавою, відображаючи радісний настрій виконавців та їхнє бажання весело провести час разом. Під час виконання пісні "Струмочок" виступ відзначається хореографічними рухами дівчат у біло-червоних костюмах, які додають енергії та динаміки виступу. 

Гармонійне поєднання музики, вокалу та танцю робить виступ захоплюючим та емоційно зарядженим. У кінці відео-кліпу виконавці отримують гучні оплески від глядачів, а дівчата українського національного стилю вітаються з глядачами, символізуючи патріотизм та гордість за свою країну. 

Виступ "Струмочок" від Ярослава Яворського та Василя Капустіна є вразливою та водночас сильною виставою, що відображає молодість, енергію, кохання та природну красу України. Він залишає позитивне враження та надихає глядачів на нові досягнення та відкриття.

Михайлівська у чорно-білому

Іноді свідомість не потребує кольору.
Михайлівська. Зі мною сталося це тут. Так усе звучить чесніше. Без вітринної яскравості. Без випадкового шуму. Лишається тільки світло і тіні... Кроки та паузи між ними.
Тут завжди хтось проходить повз. Водночасі ніби ніхто і не поспішає. Місто в таких місцях не рухається, воно замріяне.
Можливо, саме тому чорно-біле фото не забирає у вулиці життя. Саме тому і дарує спокій.

Гроза

Твір про грозу (2 редакція)

 

Як у пустелі... Літо палке і задушливе. Полудень, сонце і жодної хмаринки. Відчуваю як вкрита потом шкіра пульсує під нещадними променями. Нестерпно. Ховаюсь у тінь.

Здалося, подих вітру ледь відчутно торкнувся плеча. Думки переплелися з мріями і уява вже створює живильну прохолоду... Намагаюсь отямитись. На яву - неначе дух з печі! Ледве помічаю як у далині, над лісом, вершинами дерев котиться хвиля. Невже? Разом з хвилею, як марево, напливає думка про дощ. Спостерігаю і згодом вже бачу як край неба із сторони Житомира потроху синіє.

Раптом зривається вітер і закручує на дорозі вихор, піднімає пилюку та дрібненьке сміття. Раптово і вщухає. Стає тихо, тихо… Видно як хмари помалу підступають все ближче. Луп-луп!.. по розжареній дорозі. Перші важкі краплі, падають ще з ясного неба. Спраглий і збитий колесами ґрунт, неначе пересохлими та запиленими губами не здатний випити дорогоцінної вологи. Відчуваю як надія вже бореться зі страхом... відганяю нав’язливу думку, що дощ може минути, пройти стороною. Знову дивлюся вгору. От уже видно як високо над головою вітер змішує і перекидає важкі клуби. Може хоч там є холод? Тішу себе. Якщо є, то неодмінно піде дощ!

Краплі з’являються знову. Хмари накочуються і затягують усе небо аж до обрію. Великими і темно-синіми клубками вони вже не пливуть а наче мчать і розчиняються у синяві. Колір неба нарешті вирівнявся. Стало майже темно. Раптом з цієї темряви великим стрижнем виривається блискавка і розділяє небо на дві частини. Чути як поряд тріснуло і відразу вибух! Вочевидь ударила в дерево. Поодинокі, важкі каплі лупають усе частіше, лишаючи темні плями на придорожній пилюці. Видно як розмита, темно-сива далечінь швидко наближає стіну дощу, усе ближче і ближче.

Злива наступає майже миттєво. Нарешті довгожданий шум дощу. Війнуло чистою прохолодою. Дихати легше. Ллє наче з відра. Темно-зелене листя вишні неначе розслабилось і підкорюється стихії. Декотрі листки і навіть невеличкі гілки під натиском обриваються і падають на землю і їх несе хаотичними потоками. Картина у вікні розпливається. Дощ б'є у широкі шибки ганку. Скло глухо бринить та раптом звук змінюється. Воно вже цокотить від ударів граду та злегка пітніє. У відкриті двері бачу, як частинки льоду, що впали на землю швидко тануть, на них зразу ж падають інші. Поверхня дещо біліє. Між травою, білі кульки граду виглядають досить не звично і придають їй більш світлого кольору. Спалахи блискавки змушують їх на мить засвітитися. Хвиля дощу то збільшує натиск, то послаблюється. Каламутні потоки води стають усе виразнішими і стрімкішими. Несуть за собою по дорозі пісок, листя маленькі уламки гілля і всіляке дрібне сміття. Бульки утворені краплями дощу пливуть за ними. Далі пливуть лише думки… Стихає…

  

Олег Мельник.

 ↬

Відеонарис "Дениші історія і пісня"

По при деякий інтерес аудиторії до цієї відеороботи, після зйомки, майже заставив себе працювати над нею далі. Усідомлення цінності прийшло потім, як власне кажучи і багато чого у цьому житті...

 

Тут авторська пісня та презентація книги. 

 Події викликали не аби який інтерес у спільноти. Гарні пісні з'являються і живуть у серцях людей як і історія їхнього краю. Презентацію їх виконали у Денишівській середній школі, що поблизу Житомира. Село Дениші відоме в Україні як туристичний центр, центр відпочинку. Любителі альпінізму добре знають місцеві скелі на берегах річки Тетерів. Бажаючі оздоровитись приїздять сюди до санаторію під однойменною назвою "Санаторій "Дениші"". Також це місце, що має багатогранну історію, збирає багато чисельні фестивалі і просто заманює людей своєю живо-писною природою на тур вихідного дня

Колядки відео кліп

 Новорічні походеньки учнів Денишівського ліцею імені В.Г. Бондарчука із Різдвяними колядками по закладам Тетерівської обєднаної громади та міста Житомира.