Іноді свідомість не потребує кольору.
Михайлівська. Зі мною сталося це тут. Так усе звучить чесніше. Без вітринної яскравості. Без випадкового шуму. Лишається тільки світло і тіні... Кроки та паузи між ними.
Тут завжди хтось проходить повз. Водночасі ніби ніхто і не поспішає. Місто в таких місцях не рухається, воно замріяне.
Можливо, саме тому чорно-біле фото не забирає у вулиці життя. Саме тому і дарує спокій.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Авторизація через Google дає можливість отримувати відповіді на коментарі не публікуючи адресу своєї поштової скриньки. Мені буде прикро якщо це приведе до того, що ви не зможете додати коментар... Однак розібравшись у цьому один раз - отримаєте розширені можливості назавжди у мережі Internet!