Фото "Котики" Весна 2009

Стих "Страсть"

Страсть облаченная в помпезность
Тихонько издому ушла
И тайно милую окресность
Собою нежно обняла.

Искала трепетной душою
Утеху для своей плоти,
Что бы неистовой собою
Другую взять из заперти.

Страдала долго безпорочность
К судьбе прикованная в снах,
Любовь испытывала прочность
Слова лилея на устах.

Потом, несмело так... шагула
Поближе к грешному пути
И в поцелуях, утонула...
Незная, как себя спасти.

Вірш про кохання "Дівчина-травинка"

Там у полі, де зникла стежиночка,
Колихалась у хвилях стеблиночка
І нікому про те не призналася,
Що у вітер вона закохалася.

Їй кохання неначе наснилося,
П'янким медом у душу упилося,
Серцем чула як виросли крила,
Ними подих його підхопила.

Пестив він їй листочки грайливо,
Чарував її ніжну, щасливу,
Заглядав у зелені ті очі,
Любувавсь аж до самої ночі.

Потім зник, полишив ніжну квіточку,
Полетів десь далеко за зіллячко...
У душі порожнеча вселилася
Наче в світі єдина лишилася.

Не чекала ні кривди, ні болю,
Почуттям віддала свою волю,
Лиш бажала довіку кохатися,
Вітру-мужу уся віддаватися.

Чом журба, ясні зорі затьмарила?
Зрозуміла, любов то є марево.
Де береться, куди подівається?
Одержимий – хто закохається.

Дощ промив припорошене листячко,
Дарував із роси він намистечко,
Вранці з сонцем вона привіталася
І відчула, що знов закохалася...

Та травинка, що зветься Оксаною,
Хоче бути довіку коханою,
Щоб світилися очі дівочі,
Що заплакані були із ночі.

Щоб буяла любов поміж травами,
Лоскотала вітрами ласкавими,
Щоб тремтіла душа трепетлива
Лиш від того буває щаслива.

Вірш про кохання "Коханій"

 

 

 

Якби ти вміла говорити з полем,
Якби ти чула його тихий спів
Мене б знайшла за видноколом
Й поговорила би без слів.

.

Ходив я босий там край неба,
Блукав у росах томних трав,
Нічого більш мені не треба,
Себе я тільки там шукав.

.

Там просто неба по калюжах,
Зі світом наче злився я,
Був одинокий і байдужий,
П'янила орана земля,

.

Безмежність чиста пахла медом,
Поїла мов святим вином,
Душа шукала своє кредо
Між раєм і пекельним дном...

.

Усе до нас тут існувало

Та існуватиме по нас
Любові просто, просто мало!...
Коли приходить жити час.

.

Якби ти знала скільки в пісні
Є не придуманих ще слів
Котрі я з полем проспівати
У тиші цій тобі хотів.

 -------------------------------------------------

Мої кращі вірші про кохання: 

Дівчина-травинка 

 

 

Вірш "СЕЛО"

Літній ранок ніжним холодом дише
I росою сміється трава,
Ясне сонечко котиться вище i вище
А пташок передзвін прибува.

У селі люблю літні ті ранки,
Там край поля дрімає туман,
Там дверима поскрипують ґанки,
Косарів, випускаючи в лан.

Із дворів повиходять корови,
Сколихнеться повітря від "му-у"
I пастух, лиш насупивши брови,
Пожене череду в далину.
5.08.94.

Гумористичні твори "Надійна прикмета"

Зимового вечора, коли за вікном віяла різдвяна завірюха, в хаті було тепло та затишно. Невелика селянська сім'я сіла до столу вечеряти. Господарка поставила на стіл квашені огірки та капусту, дістала з печі варену картоплю засмачену шкварками. Всі ситно поїли. Про котика теж не забули, йому теж їсти дали. Сіли після вечері телевізор дивитися. А котик все муркоче та шерсть на собі вилизує.
- Дивись, умивається, - каже жінка чоловікові, - мабуть гості до нас прийдуть!!!
- Щось він більше під хвостом миє, то мабуть нас прийдуть у гості запрошувати?!

Стих " В сети"

Между нами системная пропасть,
Рассечённая сетью на биты
Генерирует вечную подлость
Отбирая на щастье лимиты.

Вычисляя возможности встречи,
Интегрируем силу желания,
Получаем безмолвные речи,
В нэте тихие эти свидания.

Если хочешь конечно, кричи ты!
Монитору отдай все страдания,
Но ничто для тебя не заменит
Теплых рук моих прикасания.

Гумористичний твір "Комплімент"

Зустрічаються якось на ринку двоє молодих людей.
- Людмилко, привіт!
- Привіт.
- Як справи, як торгівля?
- Дякую, нормально.
- О, у тебе нова зачіска, тобі дуже пасує! - звертає увагу чоловік на світле пофарбоване волосся, (яке мало вигляд гумової шапочки для плавання) з-під якого виглядає темне.
- Ти знову з мене знущаєшся?
- Ні, ні, тобі справді гарно, сучасний стиль, просто чудово.
- Хочеться тобі вірити,-скептично кивнула головою.
- Я нещодавно був у бабусі у селі, так її сусід кобилу купив. Сама каштанова, грива та хвіст білі, ще й на сідниці біла пляма, як у корови. Ото чудо...
- ???!!!

Фото "Вимушене сусідство"

Різні тварини в одній клітці

Вірш "Пора"

Пора непізнанних бажань
Стрибнула в темінь за душею
І ніч линулась через край-
Забрала небо слід за нею.
.
Притихла в темряві любов
У півтонах краса розлилась
І в чорну землю острах знов
Несе буття, що вчора снилось.
.
Над сподіванням чорноти
Страхи одвічнії глузують...
Пітьма і світло - всі віки
Шедеври тінями малюють.