Свято-Михайлівський кафедральний собор
Кожен новий день приносить новий настрій. У цей нелегкий для кожного час важливо зберігати позитив та мати надію на майбутнє.
Ще один ракурс з вулиці Михайлівської...
Свято-Михайлівський кафедральний собор
Кожен новий день приносить новий настрій. У цей нелегкий для кожного час важливо зберігати позитив та мати надію на майбутнє.
Ще один ракурс з вулиці Михайлівської...
Тут вранішній вітер колише пелюстки.
Знов літо прекрасне як жінка без хустки.
Прокинулось сонце й заглядає містом
І грається з блисками наче намистом.
Прощаються вулиці з літніми снами,
Чудовий Житомир вітається з нами.
Читайте та дивіться також:
Пройшов я по Михайлівський
та заглянув на Київську
Сьогодні біля восьмої
Як на роботу йшов...
Ранки у будь яку пору і будь-де гарні. Та в рідному Житомирі відчуваєш це по особливому.
Читайте та дивіться також:
Іноді
достатньо кількох хвилин, щоб побачити місто по-іншому. Того дня дощ
пішов у день. Житомир був спокійний, свіжий і трохи задумливий. Я просто
відразу вийшов з авто, пройшовся, зняв кілька живих моментів і склав їх
у короткий ролик.
Читайте та дивіться також:
Житомир перед дощем дав особливі відчуття. Без метушні, лише поодинокі перехожі, зелень і те відчуття коли повітря вже натякає на зміну погоди. Ці кілька ранкових хвилин я спробував зловити у короткому відео.
Без постановки і без усякого ШІ... Просто Ранковий Житомир, яким він був у ті хвилини, котрі більше ніколи не повернуться.
Читайте та дивіться також:
Без звинувачень та реклами.
Усі люди мають вибір. Ми стаємо перед ним завжди. А при бажанні перенести номер до іншого оператора зв’язку хочемо мати якісь вигоди, бодай тимчасові.
Пишу про це бо вмію. Бо хочу, щоб усі українці а не тільки жителі Житомира -ставали кращими. Саме від цього залежить наше майбутнє.
Як це відбулося та які проблеми могли ще виникнути. Не поспішайте з висновками, прочитайте усе.
Послуга перенесення номера не нова. Оператора на котрого я переносив номер, - знаю давно. Маю досвід користування його трохи специфічними послугами. Все мене влаштовувало. Тому коли зайшов на його сайт і побачив новини та акцію, навіть зрадів. Думка про перехід зі своїм номером була трохи нав’язливою.
Це була моя ідея. Сьогодні оператори зв’язку нам продають не послуги а можливості скористатися ними. Ми ніколи не використовуємо їх на повну. Це морквина на палиці перед козою, що запряжена в сані. Послуга MNP неначе надає нам вибір. Реальність чи міф?
Вирішив перестрахуватися. Замовив сімку із новим номером. Вважав, що є деякі ризики і поспішати з основним моїм фінансовим номером не ватро. Якщо чесно, мав на думці перевести усіх членів родини.
Новий номер мені обійшовся 120₴ абонплати та 45₴ доставка сімки (більше тижня Укрпошта).
Що добре? Навіть по при те, що сімки у мене ще не було оператор вже надав мені деякі види послуг звязку. Це не могло не радувати.
Через декілька днів користування сімкою, зателефонувала мама (у неї кнопковий телефон) та попросила поповнити телефон. Я уже знав, що її абонплата з 1 березня складе 190₴ і запропонував їй перейти на цього оператора. Після розяснеь, настоювала тільки на перенесенні. Не хотіла міняти номер. Літнім людям це дуже вигідна пропозиція.
Після першої спроби виявилося, що без цифрового підпису ніяк.
26 лютого зайшов на сайт, пройшов усі етапи у тому числі вибору тарифу між 99₴ та 120₴ і залишалося діждатися завершення процедури яку я дарма призначив на 27 лютого. З працівником Київстар вдалося поговорити не відразу, зателефонував він, та майже пів години навязливо намагався відговорити.
На спеціальній сторінці оператора Інтертелеком можна було слідкувати за етапами переходу. Виявилося на кінець дня, що «Завершення» перенесено через вихідні на 2 березня.
Неладне відчув 1 березня коли зайшов на сайт нового оператора і там уже замість 99₴... був банер із абонплатою 150₴ при зміні оператора без зміни номера.
Із власного досвіду робти, зрозумів, що і як буде. Не тому, що хтось хотів мене «нагріти» а тому, що люди котрі за це відповідають, часто не професіонали.
Потім тиша. 3 березня зателефонував до оператора. Оператор «радісно» мені повідомив, що мені потрібно поповнити номер на 210₴ із яких 150₴ абонплата.
Я без особливих емоцій але сказав, що вибирав 99, однак ви і самі [шановний читач] здогадуєтесь, що мені чемно відповіли.
Підіб’ємо підсумки (вимушені додаткові видатки):
Всього 470₴. Вигода/місяць 190-150=40₴.
Тарифи за законом не можуть бути змінені менше як за 6 місяців.
Витрати будуть виправдані через 470/40=11 місяців (приблизно) якщо оператор не змінить тарифів.
Але це мій досвід. У вас можу бути інші видатки та інші потреби у зв’язку. Рахуйте свою ситуацію самі.
Залишилися відкритими питання:
Із перелічених вище питань, на перше думка така: Відповідальна особа мала би планувати порядок завершення акції коректним шляхом. Чому так вважаю? Бо сам робив таке в іншому місці.
У даному випадку, якби не було процедури вибору тарифу при переході або хоча б була можливість вибрати тариф за 150₴(що мене насторожило б), тоді б я міг собі дозволити рахувати, що винуватець я.
Знову питання:
Хто правий?
Хто винуватий?
Чи варто оскаржувати?
Що якби не було: сумно, темно, гірко... Чи цінилося б весело, світло і солодко?
Напевне у більшості було знайомство з чимось або з кимось де початком було фото. Вишуканість для міста не ранить так глибоко як вишуканість фото людей. Перше побачення в живу розвіює ілюзії. Створює незручність.
Світ такий який є. Гріха у тому, що хочеться бачити щось краще - нема. Однак усі хороші його сторони видно не відразу. Щастя не в досягненні цілі, воно десь на шляху неї. У світі повно місця для неідеальних речей.
Щастя загубилося у людях? В думках.., в серцях?..
Ідеал - просто вигадка?...
Усе інше забудеться...
Читайте актуальне про Перенесення мобільного номера на іншого оператора
Теплі відчуття від прогулянки по Житомиру в зимову мокро-сніжну погоду.
Сьогодні вже лютий провів Валентина.
Знов небо та хмари принесли тепла.
Холодна краплина за комір, на спину,
Зі стріхи зірвалась і в низ... Потекла... А!!! ☺
Здається, зима повернулася.
Холодна та сніжна . Майже така, як була колись. І все ж річка повністю не замерзла.
Качки та лебеді на воді. Їх більше з кожним роком. Вони не летять на південь. Здається сама ідея вирію втратила сенс.
Кілька років тому весна запізнилася. Потомство з’явилося надто запізно. Птахи залишилися. Не з героїзму. З необхідності. На час відльоту, багато молодих птахів не могли летіти. Напевне тоді і з’явилася звичка зимувати тут.
Сумніваюсь, що переживши зиму на воді, вони поведуть молоде потомство восени на південь. Пам’ять про дім завжди сильніша за пам’ять про шлях.
А що коли зима прийде ще холоднішою ?
Річка Тетерів. Житомирська область.
Подібна проблема висвітлена у фільмі про птахів під назвою - "Розправ крила". Ориг. назва "Spread Your Wings".
Також читайте мою історію комунікації із птахом: історія про яструба.
Кава у клаву влилася шпаринками.
Копютер замкнув і димок між хмаринками,
Пісню про мене співав із запинками,
Пісню про те, що я думав картинками.
Нащо потрібні оті всякі літери?
Сумно із ними. Нехай їх у Твітері
Пишуть лиш ті, що літають з зупинками
Десь між словами там і між картинками!
------------------------------