Істонрії з життя: "Переляк"

 Рубрика: живі історії з життя Житомира.

 

 У часи розбудови соціалізму, пізно ввечері, повертався мій тато додому мандруючи пішки з сусіднього села . Ніч була темна, як кажуть "хоть в око дай" та його те не лякало бо по натурі своїй чоловік він відважний. У напрямку його шляху ледве розганяла темряву заграва вечірнього Житомира.

Йшов поспіхом, та раптом чує щось попереду чвакає. Притишив крок, прислухавсь, приглянувсь, - неначе людина йде. Але ж цікаво, чому чвакає? Погода суха, та й дорога асфальтована... Прискорив ходу, щоб наздогнати та раптом кроки попереду притихли, і ледве помітна постать людини за мить виросла до метрів чотирьох зростом. Диво дивенне, такого не бачив. Серце закалатало.

-Х-м..., що воно таке? Та не вже я дам страху оволодіти мною?, - подумав тато і рвонув уперед. Виявляється, попереду йшов чоловік, який украв дошку на лісозаводі. Переходячи струмок набрав у чуні води, та йшов у напрямку додому. Добре стомившись, він став перепочити, а дошку не поклав на землю, а поставив вертикально і притримував.
Варто було лише допустити паніку, та по селі поповзли б чутки про хто знає яке створіння, що змінює свій зріст... для початку. Далі любителі жахів приписали б йому ще багато всяких страшних властивостей. Люди уміють байки складати, це вже відомо.