Іноді свідомість не потребує кольору.
Михайлівська. Зі мною сталося це тут. Так усе звучить чесніше. Без вітринної яскравості. Без випадкового шуму. Лишається тільки світло і тіні... Кроки та паузи між ними.
Тут завжди хтось проходить повз. Водночасі ніби ніхто і не поспішає. Місто в таких місцях не рухається, воно замріяне.
Можливо, саме тому чорно-біле фото не забирає у вулиці життя. Саме тому і дарує спокій.
