Фото: "Хміль"

Так літом підкрадається осінь. Коли дивишся на картинку розумієш, що незабаром жовто-червона буде тут і відчуваєш як вона вже дихає в потилицю...

Твір "Гроза"

Літо. Палке і задушливе. Аж раптом  ледь помітний  подих вітру хвилює розпечене на сонці тіло. Як би ж з’явилася живильна прохолода! Та ні. Наче дух з печі. Видно як отам, над ліском, вершинами дерев котиться хвиля вітру. Разом з нею як марево напливає думка про дощ. Край неба з півночі поступово синіє.  Зривається вітер і закручує на дорозі вихор, піднімає пилюку та дрібненьке сміття. Вщухає . Стає тихо, тихо… Тільки видно як хмари підступають все ближче. Перші важкі краплі падають ще з ясного неба. Луп, луп по розжареній дорозі. Спраглий і збитий колесами ґрунт не здатний всмоктати дорогоцінної вологи. Відганяю нав’язливу думку, що може минути, пройти стороною. От уже видно як високо над головою вітер змішує і перекидає клуби хмар. Може хоч там є холод? Якщо є, то неодмінно піде дощ. Краплі з’являються знову. Хмари накочуються і затягують усе небо аж до обрію. Великими і темно-синіми клубками вони вже не пливуть а наче мчать і розчиняються у синяві. Колір вирівнявся. Стало майже темно. З цієї темряви  великим стрижнем виривається блискавка і розділяє небо на дві частини. Чути як поряд тріснуло і відразу вибух!  Ударила в дерево. Поодинокі каплі наганяються іншими і видно як розмита, темно-сива далечінь швидко наближає стіну дощу  усе ближче і ближче. Злива наступає майже миттєво. Ллє наче з відра. Декотрі листки та невеличкі гіллячки падають на землю. Їх несе. Картина у вікні розпливається.  Темно-зелене листя вишні неначе розслабилось і підкорюється стихії. Дощ б'є у широкі шибки ганку. Звук змінюється. Скло дзвенять від ударів граду. Частинки льоду, що впали на землю швидко розтають, на них зразу ж падають  інші. Поверхня  дещо біліє. Між травою білі краплі граду виглядають досить не звично і придають поверхні світлого кольору. Спалахи блискавки заставляють ці маленькі частинки граду світитися. Хвиля дощу то збільшує натиск то послаблюється. Каламутні потоки води несуть за собою по дорозі пісок, листя маленькі уламки гілляк та всіляке дрібне сміття. Бульки утворені краплями дощу пливуть за ними. Далі пливуть лише думки… Стихає… 

↬
 Також читайте:
Твір "Гроза" (2редакція) 

Фото Житомир під час дощу та грози 

Фото "Музей космонавтики м.Житомир"

Музей космонавтики

Бюст С.П.Корольова

Ракети-носії розроблені С.П.Корольовим

Віршик про собачку "Песики малі"

Ці милі двоє цуценят зявилися  у дворі моїх друзів не випадково. Їх безмежна доброта і любов по відношенню до тварин, проявлялася у зверненні до них майже як до членів родини. Усякі їхні вчинки та пустощі тільки веселили їх не залежно від того, що малі бешкетники не натворили бо радість життя та втіха панує у цьму дворі завжди.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тут цибаєм і гуляєм
Бо веселу вдачу маєм.
Хоч ми песики й малі
Цього світу - королі!

Для знайомства перший раз
ми обнюхаємо вас!
Помахаємо хвостом
Лиш за кісточку гуртом.

Можем руку полизати,
Та й за пальця покусати,
В ґанку тапкі ми вкрадем
І шкарпетки погризем.

Злючу квочку ми минаєм
Та ціпляток не чіпаєм.
Ще ми кицьку боїмось
Бо подряпає когось.

Народилися весною
ми пограємо з тобою.
Тільки знову принеси

По шматочоку ковбаси! 

моргаємо удвох

Увага! Кицька!

 

песикі і мама

Такі ми гарні!

 

Історії з життя :"Нагадав циганці цукор"

Рубрика: живі історії з життя Житомира.

 

Вулиця, що нині має назву "Небесної сотні" у Житомирі відома багатьма визначними пам'ятками. Одна з них – колоритно одягнені циганки, які чіпляються до перехожих із проханням дати копійчину чи дати сигарету тощо. Кінцева мета – погадати та виманити гроші. Роботу свою вони знають на «відмінно». Перехожих, стурбованих проблемами, вони бачать далеко. Якщо людина "повелася", то відчепитися від них часом важко. Але життя так влаштоване, тому що так влаштоване і не в тому справа хто є хто, а питання в тому: "як вийти із ситуації?". 

Було це давненько. Працював я неподалік на Житньому ринку. Якось нас відвідали дві досить молоді та симпатичні циганочки, які схоже, були не з місцевих. Пристали вони до моєї колеги по роботі. Та не мала особливого бажання спілкуватися з ними, але й не могла відв'язатися.

 Тут я вирішив допомогти і втрутився у розмову. Я запитав чи вони вміють гадати та запевнив їх, що теж вмію гадати по руці. Потім взяв одру з них за руку. Обидві вони були трохи збентежені, але все-таки слухати. Я почав розглядати руку водити пальцем по долоні, ніби великий експерт та потім підняв голову і прокоментував: 

- Ой, красуне, життя в тебе гірке!.. Та не хвилюйся, смерть у тебе буде солодка!.. Вантажівка тебе з цукром переїде!😜

Поки я тут гадав циганкам, тримав за руку та розглядав, подивитися на цей цирк підбігло ще декілька знайомих. Після резюме - усі дружно засміялися. 😂

Та панночки в довгих квітчастих шатах, схоже, гумору не зрозуміли, розвернулися і швидко пішли.

Розповідь "Чудо-плід на річці Терерів"

Такі чудні плоди було виявлено на узбережжі річки Тетерів недалеко від с. Дениші Житомирського району. Нагадує маленькі кавунчики :) На смак і запах не перевіряв як і не вивчав внутрішній вміст плодів. Не хотілося втручатися в природу. Наша [людська] діяльність і так має  великі наслідки для навколишнього середовища у плані забруднення, що в свою чергу ставить під загрозу існування екосистем. А тут ще й доморощені ботаніки з своїми дослідами :))) Таким чином подумалося, що нічого страшного не станеться якщо я не пошкоджу ці плоди адже не виключено, що рослина може виявитися рідкісною. Хто знає, хоча б назву - будь ласка коментуйте.

Житомирський коледж культури і мистецтв ім.Огієнка

Є будівлі, в яких завжди трохи більше тиші, ніж здається зовні.
Не тому, що там тихо — а тому, що там слухають.

Головний корпус стоїть стримано й впевнено. Його стіни бачили перші кроки на сцену, невпевнені етюди, перші акорди, які ще шукали свою мелодію.

Тут мистецтво не народжується гучно.
Воно визріває — повільно, через працю, через сумнів, через спроби.

І, можливо, саме тому ця будівля не просто частина міста.
Вона — місце, де Житомир вчиться звучати.

Фото "Житомир Пожежники"

Ця пожежна частина знаходитья по вулиці 1Травня. Важко судити про функціональність але радує око впорядкованістю. Лишається надіятись на краще.

Історії з життя: "Зажарена красуня"

У  м'ясному павільйоні Житнього ринку,  молодий продавець одягнутий  у білий спецодяг, усміхнено припорошував: 
 - Купуємо м'яско, свіженьке в роздріб по сорок п’ять, оптом сорок, з доставкою по п’ятдесят!
Симпатична панянка, що проходила уздовж ряду продавців, не зовсім зрозуміла у чому гумор, і всміхнена  запитала: 
-  То може ви ще й жарите? На що, у відповідь,  молодик провів по ній лукавим поглядом  з низу до верху і після паузи запитав:
- А кого, "жарити" треба? 
Колір її обличчя різко змінився.  Також вона різко розвернулася і пішла.
 - Купуємо м'яско..., свіженьке в роздріб по сорок п’ять, оптом сорок, з доставкою додому п’ятдесят! - продовжував молодик... :)))

Фото пташка "Вдале полювання"