Фото "Музей космонавтики м.Житомир"

Музей космонавтики

Бюст С.П.Корольова

Ракети-носії розроблені С.П.Корольовим

Віршик про собачку "Песики малі"

Ці милі двоє цуценят зявилися  у дворі моїх друзів не випадково. Їх безмежна доброта і любов по відношенню до тварин, проявлялася у зверненні до них майже як до членів родини. Усякі їхні вчинки та пустощі тільки веселили їх не залежно від того, що малі бешкетники не натворили бо радість життя та втіха панує у цьму дворі завжди.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тут цибаєм і гуляєм
Бо веселу вдачу маєм.
Хоч ми песики й малі
Цього світу - королі!

Для знайомства перший раз
ми обнюхаємо вас!
Помахаємо хвостом
Лиш за кісточку гуртом.

Можем руку полизати,
Та й за пальця покусати,
В ґанку тапкі ми вкрадем
І шкарпетки погризем.

Злючу квочку ми минаєм
Та ціпляток не чіпаєм.
Ще ми кицьку боїмось
Бо подряпає когось.

Народилися весною
ми пограємо з тобою.
Тільки знову принеси

По шматочоку ковбаси! 

моргаємо удвох

Увага! Кицька!

 

песикі і мама

Такі ми гарні!

 

Історії з життя :"Нагадав циганці цукор"

Рубрика: живі історії з життя Житомира.

 

Вулиця, що нині має назву "Небесної сотні" у Житомирі відома багатьма визначними пам'ятками. Одна з них – колоритно одягнені циганки, які чіпляються до перехожих із проханням дати копійчину чи дати сигарету тощо. Кінцева мета – погадати та виманити гроші. Роботу свою вони знають на «відмінно». Перехожих, стурбованих проблемами, вони бачать далеко. Якщо людина "повелася", то відчепитися від них часом важко. Але життя так влаштоване, тому що так влаштоване і не в тому справа хто є хто, а питання в тому: "як вийти із ситуації?". 

Було це давненько. Працював я неподалік на Житньому ринку. Якось нас відвідали дві досить молоді та симпатичні циганочки, які схоже, були не з місцевих. Пристали вони до моєї колеги по роботі. Та не мала особливого бажання спілкуватися з ними, але й не могла відв'язатися.

 Тут я вирішив допомогти і втрутився у розмову. Я запитав чи вони вміють гадати та запевнив їх, що теж вмію гадати по руці. Потім взяв одру з них за руку. Обидві вони були трохи збентежені, але все-таки слухати. Я почав розглядати руку водити пальцем по долоні, ніби великий експерт та потім підняв голову і прокоментував: 

- Ой, красуне, життя в тебе гірке!.. Та не хвилюйся, смерть у тебе буде солодка!.. Вантажівка тебе з цукром переїде!😜

Поки я тут гадав циганкам, тримав за руку та розглядав, подивитися на цей цирк підбігло ще декілька знайомих. Після резюме - усі дружно засміялися. 😂

Та панночки в довгих квітчастих шатах, схоже, гумору не зрозуміли, розвернулися і швидко пішли.

Розповідь "Чудо-плід на річці Терерів"

Такі чудні плоди було виявлено на узбережжі річки Тетерів недалеко від с. Дениші Житомирського району. Нагадує маленькі кавунчики :) На смак і запах не перевіряв як і не вивчав внутрішній вміст плодів. Не хотілося втручатися в природу. Наша [людська] діяльність і так має  великі наслідки для навколишнього середовища у плані забруднення, що в свою чергу ставить під загрозу існування екосистем. А тут ще й доморощені ботаніки з своїми дослідами :))) Таким чином подумалося, що нічого страшного не станеться якщо я не пошкоджу ці плоди адже не виключено, що рослина може виявитися рідкісною. Хто знає, хоча б назву - будь ласка коментуйте.

Житомирський коледж культури і мистецтв ім.Огієнка

Є будівлі, в яких завжди трохи більше тиші, ніж здається зовні.
Не тому, що там тихо — а тому, що там слухають.

Головний корпус стоїть стримано й впевнено. Його стіни бачили перші кроки на сцену, невпевнені етюди, перші акорди, які ще шукали свою мелодію.

Тут мистецтво не народжується гучно.
Воно визріває — повільно, через працю, через сумнів, через спроби.

І, можливо, саме тому ця будівля не просто частина міста.
Вона — місце, де Житомир вчиться звучати.

Фото "Житомир Пожежники"

Ця пожежна частина знаходитья по вулиці 1Травня. Важко судити про функціональність але радує око впорядкованістю. Лишається надіятись на краще.

Історії з життя: "Зажарена красуня"

У  м'ясному павільйоні Житнього ринку,  молодий продавець одягнутий  у білий спецодяг, усміхнено припорошував: 
 - Купуємо м'яско, свіженьке в роздріб по сорок п’ять, оптом сорок, з доставкою по п’ятдесят!
Симпатична панянка, що проходила уздовж ряду продавців, не зовсім зрозуміла у чому гумор, і всміхнена  запитала: 
-  То може ви ще й жарите? На що, у відповідь,  молодик провів по ній лукавим поглядом  з низу до верху і після паузи запитав:
- А кого, "жарити" треба? 
Колір її обличчя різко змінився.  Також вона різко розвернулася і пішла.
 - Купуємо м'яско..., свіженьке в роздріб по сорок п’ять, оптом сорок, з доставкою додому п’ятдесят! - продовжував молодик... :)))

Фото пташка "Вдале полювання"

Фото "Одуд"

Цю парочку одудів вдалося "застукати" на побаченні досить давно. Файл навіть підготовив до публікації а чомусь не зробив цього. Як бачите гарненькі, хоча й трішки налякані моєю присутністю. Думали мабуть: "І чого він отут лазить і.... що він нам заважає грітися на сонечку та загравати" :)
 Підпустили досить близько. Прада оптику прийшлося використати майже по максимуму, щоб розгледіти коханців поближче.
Правда гарненькі пташечки?

Вірш "Селянський ранок"

 

Сонце і ранок
Разом - світанок
Тихо дозріє
Весняна земля.
Полем і лугом
Дядько із плугом
ходить і оре...
а з ним хожу я...