Осінь - це щось особливе. Неосяжні переплетені емоції, не описати словами. Кожен крок по жовтому килиму приносить і радість, і спокій. Блукаючи у декораціях живого театру, тривога задрімнула тут. У головній ролі дерева. Неймовірні, казкові. Їх гілки переливаються відтінками жовтого, серед котрого подекуди майорить червоний та ховається зелений.
Річкою пливе осінній спокій. Ледве колихється яскравий пейзаж у ній. Вода мовчазно тече. Вона ніби намагається змити яскраві фарби цього місця та сховати його літні таємниці. Вітер, ледь торкається обличчя. Приносить аромат осіннього лісу.
Природа тихо виконує таємний обряд перед зимовим сном. Думкою, намагаєшся осягнути її велич... Відчуваєш себе мізерною частинкою загубленою у жовтому океані емоцій, що гойдається тут, підкоряючись хореографії вітру.
Забуваєш усі турботи, залишаєшся лише із вдячністю за можливість ще раз відчувати цю мить.
