Історії з життя: "Красуня та Красуньчик"

 Рубрика: живі історії з життя Житомира.

 

Знайомий дід, заїхав до мене у справі на своєму вороному жеребці на прізвисько Красуньчик.
Поки ми були зайняті розмовою, чотирьохкопитний друг випасав залишки трави у дворі.
Через деякий час сусідка, молода, симпатична… «Здрастьє» сказала і повз мене пішла. Ми усі(!), як нормальні самці, екстравагантну ходу, обтягнуту джинсами звичайно поглядом провели …

Як тут Красуньчик: І-го-го!!! 
- Ша!.., - каже дід, - це тобі не кобила! 😄

Студія "Весна"

Портрет. Здається так мало треба для того, щоб зробити його. Просто націлити фотокамеру на людину і натиснути на кнопку. Та далеко не кожне фото виходить гарним бо не завжди несе потік інформації про зовнішню красу людини, її настрій, характер і стан душі. Люди часто позують перед об’єктивом  та нажаль портрет від того не виграє.
   У фото я не профі. Але якщо і можна щось відзначити то дякувати за це треба Анатолію Зіневичу. 
   Років минуло чимало. Здається наче учора я навчався в Житомирському сільськогосподарському технікумі де він працював штатним фотографом. Роботи його висіли повсюди. Дивувала їх якість. Після знайомства, відкрилося ще більше якостей, перш за все особистих а потім професійних. Завжди привітний і усміхнений з неабияким почуттям гумору він завжди підходив до своєї справи з максимальною віддачею. Творчість і професіоналізм проникав здається через саме просте фото. Саме від нього я отримував жорстку та в водночас об’єктивну критику на свої фото а з ними поради і повчання. При тому,  робив це він зовсім безкорисно.
Трохи ще раніше, у далеких нині 80-х роках досить часто проходячи вулицями Житомира заглядав на виставлені у вітражі чудові фото на розі вулиць Щорса та Львівської. Там була фотостудія "Весна". Згодом у розмові дізнався, що саме там розпочалась трудова діяльність Анатолія Олександровича. Зараз згадуючи ті чудові часи своєї юності у душі прокидається ностальгія за тією весною великих надій і сподівань.
Та дарма, що злинув час, змінилась техніка на допомогу прийшов комп’ютер і цифрова камера. Ця техніка просто пригорща залізячок без художнього смаку, натхнення, терпіння та бажання нести весну у душі людей через роки. 
Зараз Анатолій Олександрович разом з дружиною Вікторією продовжують свій шлях у фото майстерності реалізовуючи його через VIK STUDIO . Недавній мій візит ще раз нагадав, що навіть по при велику зайнятість людей тут зустрічають привітно а фото роблять якісно і швидко.
  На сайті студії дуже сподобалось весільне фото у національних костюмах, звичайно не менш інтересні і чудові інші фото але особливо хочеться відзначити розділ "Разное" де ви можете побачити неповторні індивідуальні роботи.
Знаходиться студія по вул. Вітрука 8. 
т. 44-51-68 або 067769-84-39